Шановні військовослужбовці, захисники Української держави!
Шановні колеги та спілчани!
Від щирого серця вітаємо Вас із Днем Збройних Сил України, святом кожного, хто стоїть на захисті нашої Батьківщини, охороняє її територіальну цілісність, дає гідну відсіч ворогу, оберігає мир та спокій народу.
Збройні сили України – це армія сильних, відважних, мужніх захисників, які до останнього подиху готові захищати рідну державу. Наші воїни є прикладом незламності духу, самовідданості та віри в рідну державу, в її майбутнє.
У цей святковий день прийміть найщиріші профспілкові побажання миру і добра, оптимізму і незламності! Також бажаємо Вам міцного здоров'я та незламності духу, віри та сили, успіхів у повсякденному житті, нескінченної енергії, мужності та відваги у військовій службі в ім'я єдиної, суверенної та незалежної України. Разом – до перемоги!
З повагою
Голова Федерації профспілок області            Максим Баланенко

Нагода заявити про себе та зустрітися
3 грудня відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю. З такої нагоди обласна організація ветеранів разом з іншими громадськими організаціями ініціювала зібрання представників цієї категорії.
Представник Федерації профспілок області у своєму виступі відзначила, що Міжнародний день людей з інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав і свобод. Профспілки ставляться до людей з особливими потребами, як до таких, що потребують додаткової уваги. Саме тому ФПО надала можливість організаторам зустрічі провести зібрання у Будинку профспілок, адже і у Федерації, і у ветеранської організації спільні завдання: захищати тих, кому найбільше болить.
Голова ветеранської організації Анатолій Перевозник підкреслив, що нелегка доля випала кожній особі з обмеженими можливостями, але їхній мужності та нескореності можна повчитися, брати з них приклад, як треба долати труднощі та негаразди. Сьогодні в області налічується 37 тисяч осіб з інвалідністю. Потрібно відверто сказати, що держава у великому боргу перед такими людьми. Безперечно, зроблено багато, але у цей скрутний час потрібна особлива увага, адже коло осіб з інвалідністю у зв'язку з війною розширюється».
Як зазначив представник Кабміну України з питань захисту прав та свобод людей з особливими потребами при ОВА Сергій Подорожний, це не свято, а нагода заявити про себе та свої проблеми, просто зустрітися. І це добре, що є ентузіасти, які очолюють громадські організації, опікуються людьми з інвалідністю. Їм не потрібна жалість чи надмірна допомога – для них важливо, щоб їх почули та створили умови для повноцінного життя. «Із вдячністю дивлюся на людей з інвалідністю, які постійно в русі, а тому мають вигляд хлопчиків та дівчат. Вони не займаються самобичуванням та стоять в чергах до чиновників, а живуть і діють. Головне правило - бути разом, підтримувати одне одного і дякувати тим, хто з нами, у першу чергу депутатам – обласної ради Андрію Табачуку та міської ради Тіграну Хачатуряну».
На таке поважне зібрання завітав заступник директора департаменту соціального захисту ОВА Віталій Юхименко. «3 грудня – це нагадування про те, що люди з інвалідністю потребують постійної уваги, що для них потрібно створювати доступні умови для проживання. Саме рівень ставлення суспільства до людей з особливими потребами визначає його цивілізацію. У країні багато законодавчих актів, які спрямовані на захист осіб з інвалідністю. В області забезпечено реалізацію державних та обласних програм, у першу чергу засобами реабілітації, виплата державних допомог, надання стаціонарних послуг... ОВА зацікавлена у розвитку громадянського суспільства – щороку надається фінансова допомога громадським організаціям ветеранів. А також надається допомога підприємствам громадських організацій інвалідів у вигляді пільг».
Начальник управління з громадськістю ОВА Світлана Голота відзначила, що цей день спонукає зібратися органам влади, громадським організаціям та людям з обмеженими можливостями, щоб обговорити назрілі проблеми. «Вдячна громадським організаціям, які в деякій мірі взяли на себе функції держави, тобто вони організовуються і допомагають людям».
Точку зору Світлани Голоти продовжив Андрій Табачук, який захоплюється самоорганізацією громадських ветеранських організацій. «І головне – є потреба в комунікації, є ініціативи. Ви не чекаєте, що хтось прийде і вирішить ваші проблеми, а намагаєтеся їх розв'язувати самостійно. Важливо те, що все починається з культури і ми маємо навчати молоде покоління піклуватися про людей з обмеженими потребами, адже інфраструктура не готова для комфортного проживання цих людей».
Тігран Хачатурян звернувся до присутніх із побажанням: викласти на папері свої проблеми, адже представники влади не можуть їх знати. Якщо зустрічатися не тільки в особливі дати, а частіше, тоді буде результат і порозуміння.
Обласна організація Товариства Червоного Хреста України теж покликана підтримувати людей з особливими потребами Її голова Валерій Юрченко розповів, що з 24 лютого обласна організація працює в іншому режимі, воєнному. «Ми маємо серйозну підтримку від ООН, Швейцарського, Данського Червоного Хреста, Національного Товариства... Основне наше завдання сьогодні – допомога переселенцям, яких уже майже 100 тисяч. Ми надали їм допомоги більш ніж на 71 млн. грн. І надалі будемо підтримувати цих людей. Один із напрямків роботи – це співпраця з ветеранськими організаціями. З Анатолієм Перевозником ми уже напрацювали багато напрямків, зокрема у плані допомоги людям з особливими потребами».
На зустріч завітав представник міського центру надання безоплатної правової допомоги Станіслав Колісніченко, який розповів, які юридичні та адвокатські послуги надає центр.
Прес-центр ФПО.

Головне – підтримувати одне одного
Наша країна перемагає у цій жорстокій війні завдяки єдності, мужності та нескореності українців. Вони, як ніхто у світі, тримають фронт і на передовій, і у тилу. Головне завдання тилу - забезпечувати та підтримувати воїнів, а учнів і студентів – добре навчатися.
Керівництво, викладачі та профспілкові комітети – студентів і викладачів Кропивницького будівельного фахового коледжу створюють належні умови для забезпечення навчально-виховного процесу, велику увагу приділяють студентам-сиротам, переселенцям із міст, які потерпіли від воєнних дій. Федерація профспілок області разом з обкомом профспілки працівників будівництва та промбудматеріалів теж вирішили підтримати цю вразливу категорію студентів.
Голова ФПО Максим Баланенко вручив їм украй необхідні профспілкові набори допомоги. У пакунках – канцелярські, побутові та продуктові товари, усе те, що знадобиться для проживання у гуртожитку. Максим Олексійович зазначив, що у такий складний воєнний час, як ніколи, потрібно згуртуватися та підтримувати один одного, особливо тих, хто сьогодні перебуває у скрутному становищі. «Це невелика частка підтримки, яку можуть надати профспілки. І надалі готові допомагати, у міру можливостей, тим, кому непросто виживати». Голова ФПО побажав майбутнім будівельникам успіхів на шляху освоєння професії. Гарне навчання – це їхній внесок у перемогу. До побажань приєдналися також директор коледжу Інна Чернишова та голова обкому галузевої профспілки Сергій Дергачов.
Наближаємо перемогу та переживемо зиму разом!
Прес-центр ФПО

Таїсія Манжула: «Зрозуміли одне: ми повинні працювати»
24 лютого різко розмежувало життя українців на «до» і «після». З початком війни усе і всі змінилися. Відповідно переформатували свою діяльність підприємства та організації, тримаючи фронт у тилу, у тому числі культурний. Як працює Кіровоградська обласна бібліотека для дітей ім. Т. Г. Шевченка у воєнних умовах? Про це наша розмова з директором бібліотеки Таїсою Манжулою.
- Таїсо Сергіївно, як Ви сприйняли цю жахливу новину про вторгнення?
- Як усі, з великим болем. Незважаючи на шокуючу звістку про вторгнення російських військ в Україну, ми усі прийшли на роботу. Я подивилася на календарик, там було багато записів-планів, але усе довелося відкласти. У першу чергу потрібно було заспокоїти працівників. Спілкування з підлеглими тоді набуло пріоритету, адже кожен по-своєму сприйняв цю біду. Потрібно було включати в собі психолога. Ми не зупинили свою діяльність, навпаки якось згуртувалися. Було складно: готувати рахунки, співпрацювати з казначейством, вирішувати питання теплопостачання та електропостачання, але справлялися. У перші дні користувачів-дітей не обслуговували, адже потрясіння було у всіх – і дорослих, і малих. Але зрозуміли одне: ми повинні працювати. Якщо наші читачі разом із мамами виїхали, то приїхали діти з інших областей і прийшли до нас. Сьогодні бібліотека працює у звичайному режимі.
- Як саме переформатували свою роботу?
- У перші місяці війни зосередилися на технічному напрямку, почали більше працювати з бібліотечними фондами. І буквально з перших днів голова профкому Оксана Котова виступила з ініціативою підключитися до допомоги волонтерам, а з часом вже і ЗСУ. Працівники бібліотеки активно допомагали роботі гуманітарного центру «Територія успіху», з часом почали плести маскувальні сітки. Цими справами, звісно, працівники займаються після роботи та під час повітряних тривог. Укриття обладнали у книгосховищі – постаралися, аби там було комфортно не тільки працівникам бібліотеки, а й користувачам. Бібліотекарі запропонували створити в укритті дитячу локацію. Її відкрили до презентації книги Надії Гармазій «Марго та єдиноріг, що жив у буфеті». А друга локація – доросла, робоча. Зараз дівчата завершують чергову сітку. Виконання справ для армії – це добрий стимул тримати себе у формі, не втрачати віру. Хочу сказати, що за час війни ми в колективі стали ще ріднішими, більше уваги проявляємо, переживаємо одне за одного, за дітей, тих, що тут і тих, які захищають країну. Раніше ми наших дітей називали бібліотечними – вони тут виросли, а тепер уже дорослими приходять сюди і приводять своїх дітей. Я щодня прокидаюся і молюся за свою сім'ю, за бібліотечну, за всю Україну.

Мрії майбутніх будівельників
Українці – особливі люди. Вони не тільки на фронті і в тилу проявляють зразки мужності та нескореності, а й з оптимізмом будують плани на майбутнє і мріють про перемогу та відбудову України. Найбільш обнадійливі мрії, звісно, у молоді. Нещодавно ми поспілкувалися зі студентами Кіровоградського будівельного фахового коледжу, які відкрили свої мрії та плани.
Анна Кірпіта, студентка І курсу, спеціальність – архітектура та містобудування:
- До будівельного коледжу мене привела доля. Ще у початкових класах через прізвище мені дали прізвисько «кірпіч». Це був перший поштовх долі, своєрідна підказка. Коли навчалася у сьомому класі, шукала об'єкт для малюнку, і мені потрапив на очі гарний будинок. Я вирішила його намалювати. Це заняття мені сподобалося. Оскільки у нашому місті не могла знайти заклад освіти, пов'язаний із малюванням, почала шукати будівельний.
Ознайомилася зі спеціальностями, почитала схвальні відгуки і вирішила, що це моє місце. Мрію одержати спеціальність спочатку у коледжі, а потім продовжити навчання в університеті в іншому місті. До того часу у країні буде повним ходом йти відбудова, але, думаю, встигну долучитися до загальної справи. Планую відбудовувати Миколаїв. По-перше, за інфраструктурою він ідентичний до Кропивницького. По-друге: хочу таким чином подякувати Миколаєву за те, що він захищає наше місто, перехоплює ті ракети, які ворог спрямовує до нас. Потім у моїх планах – повернутися у Кропивницький і працювати задля його розквіту.
Навчатися в коледжі класно. Улюблений предмет – англійська мова. Тут гарно оформлене фойє, окрасою якого є макети, виготовлені студентами. Дивлюсь на них і уже виношую власний проект, який має бути ексклюзивним.
Віка Аніцой, студентка 3-го курсу, спеціальність – менеджмент:
- У мене повноцінне студентське життя, оскільки проживаю у гуртожитку. Тут весело і цікаво. З нами працюють комендант, вихователі, проводиться багато заходів, наприклад, конкурси з кулінарії, макіяжу... Раніше були дискотеки, але зараз не до цього. Маємо психологічну підтримку, причому цілодобово. Тобто, є до кого звернутися з будь-якими питаннями.
Що стосується вибору професії, то мене спонукала сестра, яка працює у цій сфері. Я переконалася, що це багатофункціональна професія. Можемо працював і у будівельній сфері, і в економічній, і в адміністративній. У коледжі дають широку базу знань. Ще один плюс практика – є 150 баз різних фірм для її проходження. Найчастіше її проходять у мережі «Епіцентру», де гарні умови, тому чимало студентів залишається там працювати.
Окремо хочу зупинитися на студентському самоврядуванні. Це здорово, коли студенти беруть участь у навчальному і виховному процесах на рівні з викладачами. Це одна із форм підготовки нас до самостійного життя. Ще у процесі навчання набуваємо самоврядного досвіду. У нас діє студентська рада, до якої входять найактивніші студенти з різних курсів. Студрада бере участь у всіх моментах студентського життя, починаючи від участі у різних заходах: засіданнях Адміністративних, Педагогічних рад, і закінчуючи прийняттям рішення про призначення стипендії. Рада впливова, до нас дослухаються і викладачі, і керівництво. Працюючи у студентській раді, я особисто набуваю досвіду спілкування. Психолог проводить різні тренінги, зокрема, читала курс лідерства – це теж сприяє формуванню певних якостей. Зараз студрада готується до Дня людини похилого віку – кожна група, у власному амплуа, буде вітати ветеранів праці, які раніше тут працювали. У кожен захід робимо свій внесок, щоб наша діяльність була помічена.
Софія Поліщук, студентка 3-го курсу, спеціальність – менеджмент:
- Оскільки я вже на 3-му курсі, то бачу обриси своєї майбутньої професії. Спектр її застосування дуже широкий. Ми зможемо відкрити власну справу, адже вивчаємо предмети з бізнесу. Освоюємо основи бухгалтерії, діловодство, досконало опановуємо комп'ютерні програми, вчимося створювати сайти, вести рекламну діяльність. Саме універсальним застосуванням і підкорила мене майбутня професія. У коледжі дають широку базу знань, і нічого зайвого, усе знадобиться в житті. Дуже вдячна за це коледжу, його викладачам.
Я теж мешкаю в гуртожитку. Там створені всі умови для проживання, навчання і розвитку. Цього літа тут оновили меблі, постільні речі. У кімнатах дівчат - усе новеньке, як з голочки. Є спортивний зал, тенісний стіл – чим хочеш, тим і займайся. У телевізійній кімнаті проводимо кіновечори, інші тематичні заходи, пізнавальні екскурсії. Тобто студентське життя не проходить повз мене, я беру участь у всіх заходах. Це потрібно для мого становлення.
Олександр Чумак, студент 4-го курсу, спеціальність - будівництво, експлуатація і ремонт доріг:
- За 3 роки навчання я переконався, що обрав професію правильно, адже діапазон її дуже об'ємний. Я можу працювати проектантом-інженером, займатися кошторисно-документальною справою, розміткою доріг, зйомкою грунтів, бути інспектором з охорони праці, інспектором з якості доріг, тахометристом. Перелік солідний. Чому ця професія? Тому що люди завжди хочуть їсти, у чомусь жити і вони завжди будуть їздити – машини уже не підуть у забуття, значить потрібні дороги, будинки, інфраструктура. Отже для нас завжди буде робота, особливо після війни.
Навчатися в коледжі круто і весело. Якщо мені не весело, то не хочеться навчатися. Уже побував на практиці – і повчально, і прибутково. Зокрема, був на практиці кошторисником – класно. Це зовсім не та професія, що була раніше – усе на папірцях, зараз – у комп'ютерних програмах.
У коледжі подобається не тільки навчальний процес, а й позанавчальний. Тут створені всі умови для розвитку творчої особистості. Художня самодіяльність – це моє хобі. Люблю декламувати вірші, танцювати, взагалі виступати на публіці. Я й поза коледжем займаюся художньою самодіяльністю, але у закладі більше, адже тут навчаюсь, тут усі свої.
Здавалося б, будівельні професії – приземлені, ніби мають бути віддалені від творчості, а тут усе навпаки. Викладачі готують не просто фахівця, а всебічно розвинену особистість. Якщо навіть студент не знав про свої творчі здібності, то тут допоможуть їх знайти. Це заслуга, у першу чергу, голови студпрофкому Наталії Кур'янової, яка організовує роботу гуртків художньої самодіяльності, підтягує до участі сором'язливих студентів – нікому не дає відсидітися у тіні, «злиняти» від репетиції. У неї особливий дар організатора, тому її всі слухають. Є у нас і музичний керівник, і керівник студії розмовного жанру... Якщо у коледжі проводиться певний захід, то це повноцінний концерт в усій жанровій палітрі.
Коли прийшов на перший курс, мені стало трохи сумно, але згодом роздивився і зрозумів: якщо докласти зусилля, то і навчання піде веселіше, і можна знайти справу для творчості. Тоді стало веселіше. Намагаюся з користю поєднувати, і навчання, і захоплення. Без художньої самодіяльності я не уявляю свого життя: на сцені можна гарно провести час, поспілкуватися, розкрити в собі нові риси, як кажуть, звільнити свій розум від навчання і просто відпочити. Буде жаль розлучатися із коледжем, але на мене чекає новий етап у житті, перші кроки у професії.
Ірина Кримчук, студентка 4-го курсу, спеціальність – архітектура і містобудування:
- До цієї професії йшла цілеспрямовано. Я закінчила художню школу і знала, що моя професія буде пов'язанаабо з архітектурою, або з дизайном. Архітектура мене завжди захоплювала, при нагоді більше дізнавалася про цю професію. І моя мрія здійснилася, дякуючи викладачам я уже без п'яти хвилинвипускниця.
Мій тато будівельник, тому з ним часто обговорюємо професійні моменти, навіть сперечаємося – він знає одні нормативи, а я – інші, сучасні.
Мені дуже подобається тут навчатися, я в захоплені від викладачів, які вкладають душу у роботу, у студентів. Тут комфортно, гарна аура. Буває, щось з першого разу не зрозумієш, можеш сміливо звертатися до будь-якого викладача, який десять раз пояснить і «розжує» певну тему. Звернення до викладачі навіть вітається. Тому є бажання сюди приходити, пізнавати щось нове. Чую від студентів з інших закладів, які відбувають навчання, як повинність, то у нас такого немає. Улюблений предмет – історія архітектури, а закохав у нього викладач від Бога Сергій Васильович Дергачов. Ми йому довіряємо. Він у нас читав багато предметів і навіть велика кількість конспектів не змінила прихильність до викладача.
Планую продовжувати навчання у Київському університеті. А поки що - у творчому пошуку щодо власного проекту. Як би не склалася моя подальша доля, коледж залишиться у пріоритеті. Він прив'язує до себе на все життя. Я щаслива, що тут навчаюсь. А крім навчання захоплююсь фотографією – люблю фіксувати на кадрах цікаві моменти життя. Найбільше фото, звісно, із коледжу.
Марія Іванова
P.S. Підсумувала роздуми студентів директор коледжу Інна Чернишова: «Мова жива тоді, коли нею спілкуються, заклад освіти живе тоді, коли він наповнений студентами. Сьогодні, попри нелегкий час, Кропивницький будівельний фаховий коледж живе, бо його аудиторії наповненні мріями, сподіваннями, сміхом 640 студентів ‒ мудрих, добрих, креативних. Саме вони надихають до життя, саме в їхніх руках майбутнє. Ми горді з того, що ці діти обрали саме будівельний коледж. Розбудуємо країну разом! Упевнено йдемо до Перемоги!»

«ПСИХОСОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА НА РОБОТІ»: НОВИЙ РОЗДІЛ НА САЙТІ ДЕРЖПРАЦІ

Важливо знати працівникам, лідерам підприємств, представникам профспілок, інспекторам праці!

На своєму інформпорталі https://pratsia.in.ua  Держпраці запустила новий розділ«Психосоціальна підтримка на роботі».

Вперше публікується  найсвіжіша і без перебільшення унікальна серія інформаційних матеріалів із питань психосоціальної підтримки на робочому місці в умовах воєнного й післявоєнного часу «З турботою про себе й кожного».

У розділі можна  дізнатися:

•         Як лідерам підприємств забезпечити психосоціальну підтримку працівників?
•         Чому потрібні відповідні політика і програма на робочому місці та як їх розробити?
•         Що робити, якщо охоплює паніка, страх чи тривога? І як при цьому продуктивно працювати та ще й допомагати своїй громаді?
•         Куди звернутися або направити по психологічну допомогу?

Необхідні матеріали та інформація щодо психосоціальної підтримки на робочому місці розміщена за посиланням: https://pratsia.in.ua/ilo/psykhosotsialna-pidtrymka-na-roboti.html

Джерело: Державна служба України з питань праці

Журнал «Охорона праці і пожежна безпека»

За інформацією Департаменту охорони праці апарату ФПУ