Плече ветеранської родини
Засідання Президії обласної організації ветеранів було незвичним, адже присвячувалося важливим датам на календарі - Дню людини похилого віку та Дню ветерана України. Приємно, що воно відбувалося у залі Федерації профспілок області, яка постійно співпрацює з ветеранською організацією.
Заспів до зібрання зробив відомий на Кіровоградщині колишній працівник культури Микола Барабуля, який натхненно декламував такі актуальні для сьогодення вірші Тараса Шевченка. Немов із душі лилися пророчі рядки про волю, родину, минулу молодість, вишневий садок, про кохану Оксану і, звичайно, Україну. Немов набатом звучать слова поета про любов до рідної країни.
Голова ветеранської організації Анатолій Перевозник, вітаючи присутніх, представив обласну організацію, яка сьогодні налічує 255 тисяч пенсіонерів – це кожен 4-й житель регіону. Тобто солідна організація, якій потрібні і увага, і підтримка. До речі, у цьому році їй виповнилося 35 років. За цей час її очолювали лише двоє – Микола Єрещенко та Василь Юхименко. Це ознака стабільності і довіри ветеранів. Анатолій Перевозник окреслив завдання організації – не забувати ветеранів та всіляко підтримувати їх та проблеми, які вимагають вирішення. Він нещодавно зустрічався з керівництвом ОВА та висловив побажання: відновити роботу патронатної служби, адже на обліку в організації перебуває 1300 самотніх лежачих пенсіонерів. Порушував також питання про відновлення соціальної аптеки, магазину для ветеранів, встановлення контролю за ціноутворенням. Загалом, непогано було б мати обласну програму захисту ветеранів.
Керівник ветеранської громади висловив вдячність багатьом організаціям, які надають допомогу організації, зокрема Тіграну Хачатуряну, депутату обласної ради Андрію Табачуку. Подякував також голові ФПО Максиму Баланенку за співпрацю, порозуміння і підтримку.
Відрадно, що серед ветеранського загалу були і молоді обличчя, зокрема Максима Баланенка та Андрія Табачука.
З побажаннями ветеранам активного довголіття, Максим Баланенко підкреслив, що членські організації не поривають зв'язки із пенсіонерами – на обліку перебувають 4,5 тисячі ветеранів, активних помічників своїх колективів. У багатьох територіях діють ветеранські клуби. Обласні організації профспілок намагаються допомагати ветеранам через колективні договори, в яких окремими пунктами зазначена робота з пенсіонерами. Це допомога з ремонтом житла, на придбання ліків, привітання до ювілейних дат... «Ми цінуємо і поважаємо кожного ветерана, визнаємо його заслуги перед країною, внесок у розвиток усіх галузей». Максим Баланенко не міг не зупинитися на болючому, адже влада дістає антисоціальні законопроекти, змітає із них пилюку і видає їх «на гора». Тож роботи у профспілок вистачає, вони залишаються на сторожі захисту інтересів працюючих та ветеранів.
Андрій Табачук із захопленням розповів про активних пенсіонерів, яких ніяк не можна назвати людьми похилого віку. Вони з перших днів війни активно допомагають ЗСУ, проявляють активну позицію під час виборів. Молодому поколінню є у кого вчитися, переймати досвід. Старше покоління залишило гарний слід – побудовані підприємства, об'єкти соціальної сфери, цілі міста, які на жаль, сьогодні рашисти руйнують.
Під час засідання відбулося насичене спілкування – це саме те, чого не вистачає літнім людям, тож, незважаючи на воєнний час, потрібно збиратися і обговорювати наболіле. Про це говорив Василь Юхименко – не треба опускати руки, шукати шляхи вирішення проблем і рухатися вперед.
Не обійшлося під час зібрання і без приємних моментів – Анатолій Перевозник вручив Грамоти та Подяки активним ветеранам. Серед них і профспілкові ветерани – Микола Чуйко, Григорій Святун, Віктор Федотов та Олександра Залевська.
Марія Іванова

Шановні ветерани усіх галузей!
Прийміть найкращі привітання з нагоди Дня людини похилого віку
та Дня ветерана!
Цей день – ознака поваги до старшого покоління, визнання його заслуг перед країною. Ми завжди пишаємося вашими здобутками, неоціненним внеском у розвиток усіх галузей. Ви – наша опора, порада і мудрість. Ми вчимося у вас жити і працювати, так же самовіддано і натхненно, як ви. Залишайтеся такими ж активними, енергійними та нескореними!
Бажаємо вам міцного здоров'я, достатку, спокою, сімейного затишку і активного довголіття. Миру вам у кожну домівку і нашу країну!
З повагою голова ФПО       Максим Баланенко

Пам'ятаємо великого вчителя
28 вересня виповнилося б 104 роки відомому вчителю-земляку, громадському діячу, педагогу зі світовим ім'ям Василю Сухомлинському. Та скільки б років не минуло, нащадки завжди пам'ятатимуть унікального фахівця та його спадщину.
Із цієї нагоди шанувальники знаного земляка зібралися біля меморіальної дошки Сухомлинського, розміщеної на приміщенні обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, який носить ім'я Василя Олександровича. До речі, ініціатива щодо встановлення цієї дошки йшла від колишньої голови обкому профспілки працівників освіти і науки України Світлани Скалько. Її підтримала донька Сухомлинського – Ольга Василівна.
У заході взяли участь працівники обласного інституту та обкому профспілки освітян. Відкрила урочистості заступник директора закладу Юлія Федорова, яка, зокрема підкреслила, що педагогічні ідеї, започатковані знаним педагогом-земляком, актуальні і сьогодні, вони можуть послугуватися у Новій українській школі. «Працюючи в школі, Василь Олександрович уперше звернув увагу на цінність особистості дитини, її здібності. І побудова освітнього процесу, за його словами, мала відбуватися навколо дитини. У школі має бути комфортно не лише педагогові, а в першу чергу, учням. «Сьогодні, яку його ідею не візьми, яку роботу із 48 монографій, або 1200 статей, або понад 600 оповідань чи казок, знаходимо відповіді на питання сучасності. Чи мова йде про НУШ чи про партнерство, чи про взаємини учителів і батьків, можна сміливо звертатися до спадщини знаного вчителя. Якщо порушуємо теми гуманізму, виховання громадянина, патріота, звертаємо увагу на ідеї та настанови Сухомлинського. І вшановуємо великого вчителя не лише у певні дати, а пропагуємо його вчення серед освітян постійно, проводимо конференції, майстер-класи і впроваджуємо у сучасну педагогіку».
Цікаву сторінку із життя Василя Сухомлинського розкрила професор ЦДПУ, знавець спадщини видатного педагога-земляка, наставник молоді Надія Калініченко, Вона розповіла про нього, як про воїна, солдата Другої світової війни. У 1941 році Василь Олександрович уже працював заступником директора Онуфріївської школи. Практично на другий день війни його призвали в армію. Спочатку були короткі курси політкерівників – і фронт. Відразу потрапив у справжню «м'ясорубку», отримав тяжкі поранення. Сам дивувався, як вижив і як його винесли з поля бою. Коли лікарі хотіли ампутувати руку, попросив, щоб складали, бо він – учитель. Усе життя Василь Олександрович ніс ту війну з болем. (За кілька міліметрів від серця носив шматок смертоносного металу).
Він писав багато про війну, громадянське виховання, адже любив свою батьківщину і у такому руслі виховував учнів. Звертаючись до молодих вчителів, майбутніх фахівців, давав настанови, щоб виховували виключно правдиве, людяне, толерантне покоління. Великий учитель створив унікальну школу, яку визнає увесь світ. Він зайняв одну із помітних світових вершин у педагогіці, його праці перекладені на 39 мов світу. Це єдиний українець, який має такий рейтинг у світі. «На жаль, зараз немає можливості повезти освітян у Павлиську школу, де він працював, у музей, щоб пройнятися сухомлинським духом, його гуманістичними ідеями, але прийде час – Україна переможе, і така змога буде. Хочеться, щоб ця традиція – вшановувати велику педагогічну постать, продовжувалася, і кожен вчитель черпав щось корисне для себе з її спадку».
Голова обкому профспілки працівників освіти і науки України Сергій Петров з гордістю зазначив, що Василь Олександрович не тільки зробив величезний внесок у педагогіку, а й поклав початок обласним зльотам молодих вчителів. Це була знакова подія – у далекому 1968 році Сухомлинський зайшов до обкому профспілки і запропонував підхопити ідею щодо зібрань молодих вчителів та роботи з ними. Перше таке зібрання відбулося за його участю. З легкої руки видатного вчителя зльоти прижилися, стали традиційними. Урізноманітнюються форми, сценарії, змінюються імена вчителів, а зліт молодіє і живе. І не просто єднає молодих освітян, а переріс у постійну форму підтримки початківців, їх адаптації у професії. Якщо проблема озвучувалася на зльоті, вона набувала значення першочергового вирішення. Через «руки» зльотів, а їх уже відбулося 48, пройшли тисячі і тисячі молодих вчителів. До речі, така системна робота з молодими кадрами проводиться тільки в нашій області, тож колеги з інших регіонів по-доброму заздрять умінню організовувати неповторні зльоти. А вдається тому, зазначив Сергій Петров, що у цих заходах беруть участь і викладачі, і ветерани-освітяни, і представники влади, і управління освіти, і інститут післядипл омної освіти. І головне – є незрима присутність великого Сухомлинського.
Марія Іванова

Шановний Олександре Васильовичу!
Прийміть профспілковий уклін і щирі вітання з нагоди свята
на особистому календарі – Дня народження!
Вам випала відповідальна місія – вирішувати актуальні питання соціального страхування жителів Кіровоградщини і Ви з честю з нею справляєтеся. У цьому Вам допомагають організованість, енергійність, компетентність, плюс вічний Ваш «двигунчик» у характері і бажання рухатися вперед. Питання, якими Ви опікуєтеся, зримо виділяються на фоні загальної діяльності Фонду соціального страхування в Україні.
Ми раді, що у Вашій особі здобули вірного друга й партнера, з яким легко вирішувати будь-які проблеми, тож сподіваємося на подальшу плідну співпрацю.
У цей напрочуд гарний святковий день зичимо Вам міцного - преміцного здоров'я, успіхів і удачі! Хай у Ваших домівках – виробничій і власній назавжди оселяться мир, щастя і достаток, а всі питання соціального характеру з Вашою підмогою вирішуються на користь жителів Кіровоградщини!
Наближаємо перемогу України разом!
З повагою
Голова Федерації профспілок
Кіровоградської області Максим Баланенко

Ми пам'ятаємо
Залишив цей світ член Національної хореографічної спілки України, заслужений працівник культури України, доцент мистецького факультету ЦДПУ ім. В. Винниченка, багаторічний, (з 1986 по 2003 року) художній керівник заслуженого ансамблю народного танцю України «Ятрань» будинку культури заводу «Гідросила» Василь Босий.
Його життя було яскраве і насичене. Здається, найяскравішою сторінкою у його житті була хореографічна діяльність в ансамблі «Ятрань» (до речі, профспілковому). За цей період були збережені танці, поставлені народним артистом України А.М. Кривохижею, і створені нові танцювальні постановки. Саме завдяки творчому підходу, натхненню, організаторському хисту Василя Сильвестровича колектив упродовж багатьох років зберігав надбання та традиції, а також прославився на увесь світ. За роки діяльності ансамбль здійснив виїзди у 21 країну.
Це була неординарна, надзвичайно талановита, людина, мудрий викладач, який умів відбирати здібних дітей і вести їх у світ мистецтва. Упродовж творчих років Василь Босий виховав не одне покоління танцюристів, багато з яких продовжили його справу.
Усім, хто знав Василя Сильвестровича, з ним працював, у нього виховувався, не вистачатиме фахової підказки, житейської поради, доброго слова мудрого наставника і керівника. Тяжко звикати до того, що доводиться говорити про цю зіркову людину у минулому часі, та, на жаль, небо забирає найкращих...
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Василя Босого. Вічна йому пам'ять.

Федерація профспілок Кіровоградської області

«Мій внесок у перемогу»
Під такою назвою члени Молодіжної ради Федерації профспілок області підготували творчі роботи. Пропонуємо роздуми на цю тему практичного психолога, заступника голови Молодіжної ради ФПО Катерини Таран:
- «Я працюю в Інклюзивно-ресурсному центрі №1 Кропивницького. Наше спрямування: допомога дітям з особливими освітніми проблемами. У нинішній складній ситуації я не відділяю себе від колективу центру. Те, що ми робимо, - це наш спільний внесок у перемогу.
Сьогодні наша команда - одна велика та згуртована родина. Ми спілкуємося та турбуємося одне про одного. У перші дні війни ми зрозуміли , що, як і всі інші люди, потребуємо підтримки. Для цього організовуємо тренінги з резильєнтності. Це дає нам можливість бути в ресурсі та продовжувати допомагати іншим.
24 лютого, з п'ятої години ранку, вся наша робота різко змінилася. Звичний наш режим роботи перетворився на 24\7. Кожного дня, кожної хвилини до нас звертається багато людей, які потребують психологічної допомоги. А починаючи з березня, - цілі сім'ї, які змушені були виїхати зі своїх домівок. Вони потребують допомоги як психологічної, так і корекційної.
Психолог Оксана Чеканова поділилася історіями дітей з окупованої території. У них з'явилися нові стрихи, якихраніше не було... На консультації хлопчик 9 років. «Чого ти боїшся?» «Голоду... А ще змерзнути в холодних підвалах». Дівчинка 10 років: «Боюсь не знайти укриття, коли прилетить ракета, залишитися без води». Хлопець 13 років: «Найбільше боюся радіаційного вибуху».
Та діти не тільки бояться, а ще й мріють. І найзаповітніша мрія більшості наших дітей, щоб путін скоріше здох і ніколи не було війни. Замість оздоровлення і моря, діти цього літа знали холодні підвали і чули виття ракет.
Біля нашого будинку, вже вдруге, діє дитячий блокпост із напоями. Діти збирають кошти на ЗСУ. Діти війни, швидко дорослішають і платять свою ціну за війну. Але головне для них сьогодні, я вважаю, це контакт, спілкування та психоемоційна підтримка.
Є один важливий момент, який я зрозуміла, - війни перемагають перш за все у головах. Ми не повинні впадати у паніку, читати ворожі телеграм-канали. А натомість, за потреби, робити перерви від новин, концентруватися на тому, що ми можемо змінити, а також допомагати тим, хто поруч і потребує підтримки. Ми це робимо, кожен на своєму місці, і працюємо в режимі швидкої допомоги».