Театр – це назавжди
Творчі люди – особливого складу та ґатунку. Вони живуть ніби в іншому вимірі – іноді «літають» за хмарами, буває, впадають у ступор (це у них відбувається перезарядка), буває, замріяно ловлять штрих до свого задуму... Це все – про Оксану Шарій, головного художника обласного академічного театру ляльок, який тримає її на творчій ноті уже майже 15 років.
Варто подивитися на роботи художниці, щоб зрозуміти її багатий внутрішній світ та оцінити невтомні руки: картини, виконані не тільки пензлем, а й за допомогою джгутоплетіння. Це її нове захоплення, а в доробку, крім картин, різноманітні об'ємні поробки, які не лише милують зір, а слугують виставам. Не так давно цей дивосвіт Оксани став окрасою виставки у Будинку народної творчості (Торік їх у неї було 5).
Потрапила Оксана Валеріївна в театр випадково. Знайома, коли побачила вдома її роботи - вишиванки, сплетені або пошиті речі, виготовлені ляльки - відразу вирішила: такій людині місце в театрі. Пригадує, як прийшла з двома величезними валізами – принесла на показ своє уміння. І таку універсальну жінку, яка усе вміє, за що не візьметься, без слів прийняли на роботу.
Театр для неї був схожим на входження в алтар, адже до цього скромно працювала у художніх майстернях. Знайомилася із закуліссям і вражалася: як люди можуть виготовляти, наче справжні, пиріжки, ляльок, звірів, будиночки... І вже не спала ночами, так загорілася театральною роботою. Спочатку її взяли костюмером-реквізитором, а невдовзі стала художником з освітлення – навчилася і цій справі, далі їй запропонували нову посаду – художника-сценографа. Усьому вчилася на ходу і крок за кроком вростала у театральну атмосферу і професію. І щоразу дякує долі, що привела її у цей творчий колектив, дає змогу реалізувати себе за повною програмою.
Перша її вистава була – «Новорічна». З легкої руки сценографа вона стала улюбленою маленьких глядачів і досі успішно йде на сцені. До речі, Оксана - одна з п'яти українок-сценографів, брала участь у празькій квадрієнналі (це унікальна платформа для зустрічей культур і художників усього світу, яка відбувається раз у 4 роки і беруть участь до сотні країн).
«Як прийшла в театр – це назавжди, - говорить Оксана. – Театр дає натхнення і крила. Працюю над виставою і відразу шукаю новий образ, матеріал, якого ще не було. Дивлюся в Інтернеті, якусь деталь переймаю, включаю фантазію, додаю своє, пробую і щось виходить. Так і народжуються образи для спектаклю. У мене, як у сценографа, уже є 25 вистав. Хоча насправді - це колективна робота, усі працюють над тим, щоб спектакль був філігранний. Це – дитя усього колективу. Усі думають, наприклад, якою буде лялька чи інший сценічний образ. Колектив у нас казковий, дуже потужний: і бутафори, і швачки, і художник-оформлювач, і з освітлення, і художник-лялькар, і, звісно, актори. Спасибі директору Григорію Петьку, який підтримує усі наші ідеї і допомагає їх втілювати. Я такий кайф отримую, працюючи з кожним працівником. У нас є вистава «Бука» (вона отримала багато премій), у якій все виплетене руками усього колективу – хто не умів плести, навчився. Варто тільки поділитися ідеєю, як її підхоплюють і кожен вносить свою родзинку. У нас немає такого, що після закінчення робочого дня, усі розходяться. Ми працюємо до завершення певного процесу».
...В дитинстві дівчина активно займалася плаванням і бачила себе в рядах спортсменів, але випадок розвернув її зовсім в іншому напрямку. Їм у класі задали намалювати автопортрет. Вона добросовісно попрацювала, дивлячись у дзеркало, а наступного дня батьків запросили у школу і сказали, що у доньки - талант і її треба віддати в художню школу. Батьки прислухалися. Далі був профтехзаклад, де дівчина отримала диплом художника-оформлювача. Працюючи художником, весь час відчувала, що не вистачає теоретичних знань, особливо це стало відчутним у театрі, тож згодом вступила на мистецький факультет ЦДКПУ. І у цьому році отримала диплом. Її дипломна робота – картина «Душі нестерпний біль» була криком душі після подій у Бучі. В неї вклала і ненависть до ворога , і гордість за українських захисників, і захоплення мужнім цивільним населенням. Університет, де займалася і академічним малюнком, і витинанками, іншими видами прикладного мистецтва, освоювала нові техніки, дав їй багато. Головне - розроблялася рука художника. Нові знання і вміння вона несла у театр – тут треба уміти робити все. Тоді вистава сприймається, як дійсність.

Шановні колеги! Шановні спілчани!
Щиро вітаю Вас із Днем захисника і захисниці України
та Днем Українського козацтва!
Це - одне із найбільш важливих свят у сучасній історії держави. Воно уособлює мужність, силу, честь і обов'язок! Цього дня українці віддають почесті воїнам, які боролися за незалежність країни і продовжують боротися за суверенітет держави у війні з Росією, та згадують тих, хто віддав життя на полі бою.
День обраний не випадково, саме 14 жовтня відзначається свято Покрови Пресвятої Богородиці та День українського козацтва.
Ми пишаємося тим, що в рядах захисників країни сьогодні є чимало членів профспілок, які з честю виконують свій обов'язок на фронті.
На честь свята вітаємо всіх, хто носить високе звання захисника України! Шлемо сердечні вітання ветеранам, учасникам війни, військовослужбовцям, воїнам запасу, батькам і матерям солдатів, усім українцям та бажаємо міцного здоров'я, добра, щастя, злагоди і перемоги.
Нехай служба буде спокійною і мирною, життя – яскравим і довгим, а в домівках панує тепло, затишок та любов.
Шана і слава захисникам Вітчизни, слава Україні!
З повагою
Голова Федерації профспілок
Кіровоградської області       Максим Баланенко

Профспілки проти звуження прав працівників
Зрозуміло, що сьогодні на часі – захист країни від ворога. І профспілки в умовах воєнного часу здійснюють діяльність задля підтримки ЗСУ та потерпілих від війни людей, не забуваючи при цьому про виконання своїх повноважень щодо захисту прав та інтересів спілчан, які, на жаль, відчувають наступ на свої права, чи не на головніші на сьогодні – трудові. На недавньому засіданні Президії ФПУ обговорювалися пріоритетні завдання профспілок у протистоянні законодавчим ініціативам влади, що звужують права працівників в умовах воєнного часу. Люди і так потерпають від воєнного лихоліття, та ще й відчувають тиск з боку влади на трудові права. На цю тему ми розмовляємо з Головою ФПО Максимом Баланенком.
- Максиме Олексійовичу, чим викликаний розгляд такого питання?
- Як відомо, з початком війни було введено Закон України «Про правовий режим воєнного стану», яким було обмежено конституційні права і свободи людей. Набула чинності низка законів України, яка теж суттєво звузила права працівників і профспілок на період дії воєнного стану, у тому числі на проведення колективних дій і страйків. За таких умов правозахисна робота профспілок була зосереджена на моніторингу, правовій експертизі законопроектів, відстоюванні прав працівників і профспілок під час узгоджувальних процедур у робочих групах, утворених центральними органами виконавчої влади та профільними комітетами Парламенту. У цій роботі активну участь бере і наше територіальне об'єднання. Використовуємо і таку форму, як звернення до народних депутатів від Кіровоградщини.
- Чи можна сьогодні відзначити позитивні результати такої роботи профспілок?
- Так. Активну правову роботу в період воєнного стану щодо захисту трудових прав працівників розпочали із введенням Закону №2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Якщо чесно, Закон шокував, вимагав роз'яснень, особливо щодо працевлаштування в умовах воєнного стану, виконання трудових обов'язків, оплати праці, адже не гарантувалося абсолютно нічого. Хочу підкреслити, що саме завдяки активній роботі профспілок було прийнято Закон №2352, яким внесено зміни до так званого «воєнного закону». Так, було упорядковано нову для нас форму - призупинення трудових відносин у період дії воєнного стану та визначено механізм захисту трудових прав працівників (у тому числі профспілкою) від неправомірного його застосування роботодавцем.
Раніше дозволялося для всіх збільшувати нормальну тривалість робочого часу аж до 60 годин, причому, без збільшення розміру оплати праці. Тепер, за наполяганням профспілок, такі можливості обмежені – тільки за наявності відповідних об'єктивних обставин та лише для працівників, які виконують трудові обов'язки на об'єктах критичної інфраструктури. Зміни торкнулися і оплати праці – її пропорційно збільшено за відпрацьований наднормований час.

7 жовтня – День дій за гідну працю
До Всесвітнього дня дій за гідну працю 6 жовтня ц.р. Федерація профспілок України проводить дискусійну платформу сторін соціального діалогу на тему: «Праця в умовах воєнного стану в Україні: поточна ситуація, виклики та загрози, шляхи вирішення».

Концепція гідної праці має пронизувати урядові програми, оскільки лише так можна забезпечити відновлення повноцінного економічного життя в Україні. Особливої актуальності дане питання набирає в умовах правового режиму воєнного стану.
Метою заходу є обговорення питань, пов'язаних із забезпеченням спільних дій соціальних партнерів для досягнення стандартів гідної праці в умовах війни.
До участі запрошені Перший віце-прем'єр-міністр – Міністр економіки України Юлія Свириденко, Директор центру зайнятості Юлія Жовтяк, президент УСПП Анатолій Кінах, національний координатор МОП в Україні Сергій Савчук, активісти профспілкового руху та науковці, міжнародні партнери. Сподіваємося, що на цій площадці ми спільно зможемо продовжити діалог із забезпечення стандартів гідної праці, якими опікуються в Україні і міжнародні інституції.
Запрошуємо представників ЗМІ взяти участь у цьому заході, який відбудеться 6 жовтня 2022 року о 14:30 у Будинку профспілок за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, 2., 1-й поверх.
За додатковою інформацією прохання звернутися до керівника Прес-центру ФПУ Юрія Работи за тел. 067-788-99-41.
Пресцентр ФПУ

Всесвітній день дій за гідну працю:
"Припинити придушення заробітної плати"
Цьогорічний Всесвітній день боротьби за гідну працю, 7 жовтня, присвячений забезпеченню справедливої оплати праці для всіх працівників.
Ціни на енергоносії, продукти харчування та інші товари першої необхідності зростають до рівня, який призводить мільйони працюючих людей до бідності, в той час як деякі уряди, економісти і центральні банки заявляють, що підвищення заробітної плати для того, щоб вони могли протистояти інфляції, є неприйнятним.
Про це заявила Генеральний секретар МКП Шаран Барроу: "Глобальний індекс прав МКП за 2022 рік показав, що все більше країн порушують основоположны права трудящих, включаючи право на колективні переговори.
Це чисте і просте придушення заробітної плати, і це повинно припинитися. Уряди повинні сприяти колективним переговорам задля спільного процвітання, а не дозволяти роботодавцям і банкірам штовхати працівників до бідності, навіть якщо продуктивність праці продовжує зростати.
З 2005 року продуктивність праці в усьому світі зросла на 37%, але економічні вигоди від цього не отримують ті самі люди, які виробляють товари і послуги, на які покладаються економіки і суспільства.
"Тим часом, продуктивність капіталу стагнує, оскільки компанії не інвестують у вкрай необхідні виробничі потужності, вважаючи за краще ховати величезні суми грошей в податкових гаванях і фінансувати розкішний спосіб життя для акціонерів і власників компаній.
Невелика кількість домінуючих транснаціональних корпорацій продовжує перерозподіляти багатство на свою користь за рахунок людей і планети.
Справедливість в оплаті праці, поряд із загальним соціальним захистом, лежить в основі нового суспільного договору, якого так відчайдушно потребує світ, щоб забезпечити фінансову безпеку домогосподарств і стійку економіку. Це особливо актуально для неформальних працівників, як пояснюється в нашій останній аналітичній записці МКП з питань економічної та соціальної політики.
Оскільки трудящі разом зі своїми профспілками продовжують боротися проти репресій у сфері заробітної плати і за справедливість в оплаті праці в усьому світі, ми використовуємо цей Всесвітній день боротьби за гідну працю, щоб закликати уряди керувати в інтересах людей, а не продовжувати вилучення багатства у людей і передачу його корпораціям".

Плече ветеранської родини
Засідання Президії обласної організації ветеранів було незвичним, адже присвячувалося важливим датам на календарі - Дню людини похилого віку та Дню ветерана України. Приємно, що воно відбувалося у залі Федерації профспілок області, яка постійно співпрацює з ветеранською організацією.
Заспів до зібрання зробив відомий на Кіровоградщині колишній працівник культури Микола Барабуля, який натхненно декламував такі актуальні для сьогодення вірші Тараса Шевченка. Немов із душі лилися пророчі рядки про волю, родину, минулу молодість, вишневий садок, про кохану Оксану і, звичайно, Україну. Немов набатом звучать слова поета про любов до рідної країни.
Голова ветеранської організації Анатолій Перевозник, вітаючи присутніх, представив обласну організацію, яка сьогодні налічує 255 тисяч пенсіонерів – це кожен 4-й житель регіону. Тобто солідна організація, якій потрібні і увага, і підтримка. До речі, у цьому році їй виповнилося 35 років. За цей час її очолювали лише двоє – Микола Єрещенко та Василь Юхименко. Це ознака стабільності і довіри ветеранів. Анатолій Перевозник окреслив завдання організації – не забувати ветеранів та всіляко підтримувати їх та проблеми, які вимагають вирішення. Він нещодавно зустрічався з керівництвом ОВА та висловив побажання: відновити роботу патронатної служби, адже на обліку в організації перебуває 1300 самотніх лежачих пенсіонерів. Порушував також питання про відновлення соціальної аптеки, магазину для ветеранів, встановлення контролю за ціноутворенням. Загалом, непогано було б мати обласну програму захисту ветеранів.
Керівник ветеранської громади висловив вдячність багатьом організаціям, які надають допомогу організації, зокрема Тіграну Хачатуряну, депутату обласної ради Андрію Табачуку. Подякував також голові ФПО Максиму Баланенку за співпрацю, порозуміння і підтримку.
Відрадно, що серед ветеранського загалу були і молоді обличчя, зокрема Максима Баланенка та Андрія Табачука.
З побажаннями ветеранам активного довголіття, Максим Баланенко підкреслив, що членські організації не поривають зв'язки із пенсіонерами – на обліку перебувають 4,5 тисячі ветеранів, активних помічників своїх колективів. У багатьох територіях діють ветеранські клуби. Обласні організації профспілок намагаються допомагати ветеранам через колективні договори, в яких окремими пунктами зазначена робота з пенсіонерами. Це допомога з ремонтом житла, на придбання ліків, привітання до ювілейних дат... «Ми цінуємо і поважаємо кожного ветерана, визнаємо його заслуги перед країною, внесок у розвиток усіх галузей». Максим Баланенко не міг не зупинитися на болючому, адже влада дістає антисоціальні законопроекти, змітає із них пилюку і видає їх «на гора». Тож роботи у профспілок вистачає, вони залишаються на сторожі захисту інтересів працюючих та ветеранів.
Андрій Табачук із захопленням розповів про активних пенсіонерів, яких ніяк не можна назвати людьми похилого віку. Вони з перших днів війни активно допомагають ЗСУ, проявляють активну позицію під час виборів. Молодому поколінню є у кого вчитися, переймати досвід. Старше покоління залишило гарний слід – побудовані підприємства, об'єкти соціальної сфери, цілі міста, які на жаль, сьогодні рашисти руйнують.
Під час засідання відбулося насичене спілкування – це саме те, чого не вистачає літнім людям, тож, незважаючи на воєнний час, потрібно збиратися і обговорювати наболіле. Про це говорив Василь Юхименко – не треба опускати руки, шукати шляхи вирішення проблем і рухатися вперед.
Не обійшлося під час зібрання і без приємних моментів – Анатолій Перевозник вручив Грамоти та Подяки активним ветеранам. Серед них і профспілкові ветерани – Микола Чуйко, Григорій Святун, Віктор Федотов та Олександра Залевська.
Марія Іванова