Боротьба за реалізацію пропозицій буде нелегкою
Відповідно до Бюджетного кодексу щороку в державі формується Державний бюджет. Зараз опрацьовується проект закону про Державний бюджет України на 2019 рік. Про роль профспілок у формуванні доленосного документу розповідає голова ФПО Максим Баланенко:
Профспілки щорічно використовують свої права й беруть активну участь у складанні проекту Держбюджету країни. Не став винятком і відповідний проект на 2019 рік. Ще в червні п. р. Президія Федерації профспілок України затвердила пропозиції до проекту Держбюджету, які розроблено за участю галузевих профспілок і територіальних профоб'єднань, в т. ч. і нашого. Хочу підкреслити, що найпринциповішою позицією профспілок є забезпечення владою основних державних соціальних стандартів та гарантій у розмірах, розрахованих відповідно до законодавства, зокрема їх підвищення. І перш за все, прожиткового мінімуму, який тепер покладено в основу розрахунку тарифних ставок робітників, посадових окладів державних службовців, бюджетників і фахівців небюджетної сфери.
Мінімальна зарплата, яка раніше була гарантією для оплати за просту, некваліфіковану працю не гарантується навіть тарифною ставкою робітника І розряду, яка складає 1762 грн. І посадовим окладом окремих державних службовців, посадовий оклад яких складає 2643 грн. І тут треба сказати, що не було б такою разючої відмінності розмірів прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати, якби розмір прожиткового мінімуму розраховувався відповідно до законодавства – на основі наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення, що затверджені урядом і систематично переглядався відповідно до росту цін, тоді б сьогодні його величина була б удвічі вищою.
Крім того, слід зазначити, що вказані набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг не включають такі основні сімейні потреби населення, як забезпечення житлом, медичним обслуговуванням та освітою, як це передбачено ст. 5 Конвенції МОП про основні цілі та норми соціальної політики №117, що ратифікована Україною у 2015 році. А саме ці затрати сьогодні займають велику частину бюджету сімей. Сьогодні хвороба члена сім'ї – найбільша біда. І хоча Мінсоцполітики, визнаючи свій прорахунок щодо не включення згаданих затрат, додає до фактичного розміру прожиткового мінімуму 800 грн., у сімейних витратах виглядають, м'яко кажучи, далеко від реалій. Найпростіший курс лікування в лікарні обійдеться не менше 2-3 тисяч грн., а на оперативне втручання – не менше 10 тисяч. Профспілки пропонують встановлення у 2019 році прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня – 5167 грн, з 1 липня – 5335 грн, з 1 грудня – 5503 грн. Запропоновані розміри прожиткового мініміму розраховані відповідно до законодавства та нормативно-правових актів, що регламентують принципи формування його величини. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб включає суми обов'язкових платежів, витрат на придбання або оренду житла, медичне обслуговування, освіту та прогнозованого індексу споживчих цін. І це за найскромнішими розрахунками.
Хочу підкреслити, що профспілки будуть використовувати всі можливі важелі впливу на уряд, депутатів для відстоювання цієї гарантії, бо саме вона є основою рівня життя. Саме від неї залежить рівень зарплати, соціальні виплати, в тому числі субсидії. Остання призначається лише тоді, коли базовий коефіцієнт доходу рівний 2 прожитковим мінімумам, причому не фактичним, а удвічі меншим.
Профспілки пропонують також встановити у 2019 році мінімальну зарплату з 1 січня у розмірі 7751 грн, з 1 липня – 8003 грн, з 1 грудня – 8255 грн. Опираємось на Конвенцію МОП №131 про встановлення мінімальної зарплати з урахуванням потреб працівників та їхніх сімей. Хочу наголосити на останньому слові – сімей.
Розрахунки нашої влади щодо розміру прожиткового мінімуму мінімальної зарплати ґрунтуються на витратах однієї особи. Ніби усі холостяки, а діти заробляють самі на себе.
Статею 25 Загальної декларації прав людини визначено перелік потреб, необхідних для підтримання гідного рівня життя: кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування, який необхідний для підтримання здоров'я і добробуту людини та її сім'ї. При цьому коефіцієнт сімейної складової рівний 1,5.
Тому якщо ми маємо серйозні наміри влитись у Європейську спільноту ці пропозиції профспілок повинні бути обов'язково враховані урядом і парламентом. Інакше українці самі одноосібно будуть відгукуватися на запрошення європейських держав. Для нашої області це просто недопустимо. Якщо до природного скорочення стрімко виросте міграційне скорочення, область чекають великі кадрові проблеми.
Звичайно, рівень зарплати багато в чому залежить від домовленостей роботодавців і профспілкових організацій. І в цьому напрямку ми дуже активно працюємо.
Але якщо держава на законодавчому рівні в основу формування зарплати у 2018 році поставила 1841 грн, то дуже важко вибороти хоч би мінімальну зарплату, як було раніше. Крім встановлення достойної мінімальної зарплати профспілки пропонують передбачити у Державному бюджеті на 2019 році видатки на встановлення посадового окладу працівника І тарифного розряду за Єдиною тарифною сіткою з відповідним зростанням фонду оплати праці.
Удосконалення умов праці працівників бюджетної сфери (зокрема забезпечення справедливої диференціації між посадовими окладами працівників в окремих галузях залежно від рівня їх освіти та кваліфікації). Те, що сьогодні допускається така принизлива зрівнялівка в оплаті праці працівників найпростіших професій і фахівців у бюджетній сфері надалі неприпустима. Ми безповоротно втрачаємо кадри. І що не менш важливо фінансування у повному обсязі видатків на оплату праці працівників бюджетної сфери з метою реалізації прав та гарантій на оплату праці, передбачених чинним законодавством України (в т. ч. галузевими законами).
Сьогодні допускаються непоодинокі випадки затримки зарплат, відпускних, гарантованих доплат. І що насторожує, і пенсій.
Хочу зазначити, що профспілкові пропозиції до проекту Закону про Державний бюджет 2019 року – об'ємний документ, в якому включено питання забезпечення погашення боргів із зарплати, розвитку соціальної сфери, освіти і науки, охорони здоров'я, культури і спорту, державної служби, житлової політики, стимулювання національного виробництва і зайнятості.
Думаю, у подальшому зможемо ознайомити з ними членів профспілок, усіх жителів Кіровоградщини з великим сподіванням на підтримку. Маємо за мету заручитися й підтримкою народних депутатів. До речі, профспілки розуміють, що боротьба за реалізацію наших пропозицій буде нелегкою, що прийдеться вдаватися до активних протестних дій. І без масової підтримки населення буде важко отримати перемогу.

ФПУ звернулися до Перм'єр-Міністра України
До ФПУ стали надходити багато звернень від пенсіонерів, профспілкових організацій щодо затримки з виплатою пенсій. Значна частина пенсіонерів не змогла отримати пенсію у встановлені для них строки. Враховуючи відсутність належної інформації з цього питання Федерація профспілок України звернулась до Прем'єр-міністра України Гройсмана В.Б. з проханням терміново розглянути порушену проблему та дати доручення відповідним міністерствам і відомствам виправити ситуацію і надати в засобах масової інформації широку інформацію з цього питання.
Затримка з виплатою пенсій незрозуміла. За даними Пенсійного фонду, за січень-червень 2018 року порівняно з відповідним періодом минулого року власні доходи Пенсійного фонду зросли на 22,4 млрд. грн. (на 30,7%), що пов'язано із зростанням темпів росту фонду оплати праці, розміру мінімальної заробітної плати, легалізацією заробітної плати.
Слід зазначити, що усього доходи бюджету Пенсійного фонду на 2018 рік визначені у сумі 353 628,6 млн. грн., у тому числі 214 315,2 млн. грн. (60,6%) – власні доходи, 139 313,4 млн. грн. (39,4%) – кошти Державного бюджету України.
Водночас загальні доходи бюджету Пенсійного фонду України за січень-червень 2018 року склали 167,9 млрд. грн., в тому числі власні кошти 95,5 млрд. грн. і кошти Державного бюджету – 72,3 млрд. грн.

Управління соціального страхування
і пенсійного забезпечення апарату ФПУ

Відповідно до ст.115 Кодексу законів про працю України(далі – КЗпП) та ст.21 Закону України «Про відпустки», заробітна плата за час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. У зазначеній нормі йдеться про календарні дні, про що зазначено у листі Мінсоцполітики від 26 червня 2009 року № 155/13/116-09 «Щодо порядку виплати заробітної плати за час щорічної відпустки».
Водночас, є категорія працівників, яким згідно зі ст.10 Закону України «Про відпустки» щорічні відпустки за їх бажанням надаються в зручний для них час. Крім того, можливе і виникнення у працівників необхідності отримання відпустки або її частини у стислі терміни. У таких випадках реальної можливості дотримуватись строків у роботодавця немає.
Відповідно до параграфа 2 статті 7 Конвенції № 132 "Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)", ратифікованої Законом України від 29.05.2001 року №2481-III, суми, що належать до виплати за час відпустки (частину), виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачене в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.
Отже, зазначеною нормою Конвенції № 132 допускається можливість виплати відпускних в інші строки, ніж визначені національним законодавством, але за умови наявності окремої угоди між працівником і роботодавцем.
В ст. 81 КЗпП визначено, що якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлені інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.
Таким чином, у разі необхідності отримання щорічної відпустки (або її частини) у стислі терміни (у зв'язку із сімейними обставинами, станом здоров'я тощо) в заяві про надання відпустки працівник може висловити своє бажання про отримання заробітної плати за неї в терміни, визначені між працівником та роботодавцем. Саме написання працівником заяви відповідного змісту й накладення роботодавцем резолюції «Погоджую» буде вважатися у такому випадку угодою сторін. Така ж позиція висловлена і в листі Мінсоцпоілтики від 05.01.2012 р. №7/13/133-12 «Про виплату відпускних».
Невчасна виплата роботодавцем заробітної плати за час щорічної відпустки, відповідно до п.2 cт. 11 Закону України «Прo відпустки», є підставою для перенесення відпустки. Підприємство, установа, організація нe має права відмовити працівникові, який звернувся iз заявою пpо перенесення відпустки y зв'язкy з такою обставиною.
Порушення термінів виплати відпускних є підставою для накладення адміністративного штрафу, передбаченого cт.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в розмірі вiд 30 дo 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 510 дo 1700 грн.). Штраф накладається нa посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно вiд форми власності тa громадян – суб'єктів підприємницької діяльності.
Крім того, згідно зі ст. 265 КЗпП, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплати їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (на даний час – 11169 грн.).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" (далі - Закон) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Зазначена відпустка є соціальною і не належить до виду щорічних відпусток, передбачених пунктом першим частини першої статті 4 Закону.

Частиною сьомою статті 20 Закону також визначено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки.

Така відпустка надається в обов'язковому порядку за заявою працівника один раз на календарний рік.

Законом не передбачено вимоги визначати період надання такої відпустки у графіку відпусток. У той же час, на думку Міністерства соціальної політики України (лист від 06.02.2018 №204/0/101-18/284), для уникнення накопичення таких відпусток і раціонального планування роботи підприємства сторонам трудового договору все ж таки доцільно погоджувати їх надання окремим рядком у графіку відпусток.

На сайті Фонду соціального страхування України наведено роз'яснення від 01.03.2018 щодо права комісії із соціального страхування на підприємстві призначити допомогу на підставі листка непрацездатності, в якому не вказаний ані діагноз, ані шифр діагнозу.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХІV від 23.09.1999 зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1105), рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування (далі – комісія), що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, яка виконує свої функції відповідно до Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 № 25, із змінами і доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 636/15327 (далі – Положення № 25).
Частиною 1 статті 31 Закону № 1105 визначено, що підставою для призначення допомоги є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (далі – ЛН).
Порядок видачі та заповнення листка непрацездатності регламентується Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455, із змінами та доповненнями (далі – Інструкція № 455) та Інструкцією, затвердженою наказами Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406 (далі – Інструкція № 532).
Пунктом 3.2 Інструкції № 532 визначено, що у графі «Діагноз первинний» лікар указує первинний діагноз у перший день видачі ЛН. У графі «Діагноз заключний» лікар указує остаточний діагноз, а в графі «шифр МКХ-10» – шифр діагнозу відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду, прийнятої 43 Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я 01 січня 1993 року (далі – МКХ-10). Діагноз первинний, діагноз заключний та шифр МКХ-10 зазначаються виключно за письмовою згодою хворого. В іншому випадку первинний та заключний діагнози та шифр МКХ-10 не вказуються.
Статтею 23 Закону № 1105 визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Враховуючи викладене, комісія із соціального страхування має право призначати допомогу на загальних підставах у випадках відсутності вказання діагнозу та за відсутності підстав, зазначених у статті 23 Закону № 1105.

Фонд соціального страхування України

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ЛИСТ
від 07.05.2018 р. № 3570/4.1/4.1-ДП-18
Щодо відповідальності за ненарахування індексації зарплати та нарахування у меншому розмірі

Департамент з питань праці Держпраці розглянув листи редакції газети "Оплата праці" від 04.04.2018 р. N 20 та N 21 і повідомляє.
Недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) тягне за собою накладення штрафу на юридичну та фізичну особу - підприємця, який використовує найману працю, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Зазначені штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. N 509.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. N 295 (далі - Порядок).
Пунктами 27 - 29 Порядку передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою статті 12 Закону України "Про оплату праці" та КЗпП, є мінімальними державними гарантіями.
Статтею 95 КЗпП передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. N 1078.
Таким чином, ненарахування індексації заробітної плати за наявності підстав є порушенням статті 95 КЗпП та, відповідно, мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Порушення правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації є порушенням Порядку індексації, не підпадає під визначення мінімальних державних гарантій в оплаті праці, наведене у статті 12 Закону України "Про оплату праці", та належить до категорії інших порушень.
У разі виявлення такого порушення заходи притягнення до відповідальності будуть застосовані у разі невиконання внесеного припису про усунення виявлених порушень.
Разом з тим повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.

Заступник директора О. Коновалова