Архів новин
2023
Лютий
ПнВтСрЧтПтСбНд
303112345
6789101112
13141516171819
20212223242526
272812345

Звернення СПО до Президента України

Звернення СПО до Президента України
Спільний представницький орган об'єднань профспілок звернувся з листом до Президента України В. Зеленського з проханням скористатися правом вето щодо прийнятого ВРУ Закону №2620-IX «Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Мова йде про законопроєкт щодо злиття Фонду соціального страхування України та Пенсійного Фонду.
«Розгляд цього законопроекту та ухвалення рішення відбулося із порушеннями вимог Конституції України та Регламенту ВРУ. Зокрема, проект всупереч вимогам ст. 116 Регламенту ВРУ доповнено положенням, яке не було предметом розгляду в першому читанні. Так, з'явився новий пункт Прикінцевих та перехідних положень із внесенням змін до законодавства про пенсійне страхування.
Закон №2620 повністю дублює модель та організацію системи соціальних і страхових виплат, а також управління нею через єдиний державний фонд, що впроваджується в російській федерації з 1 січня 2023 року. Це викликає занепокоєння щодо реалізації подібної моделі в Україні, яка пропонується з 1. 01. 2023 р.» - зазначено в листі.
Також профспілки наполягають на тому, що за прийнятим Законом багато послуг і виплат буде скасовано:
- право працівника на лікування та реабілітацію у санаторно-курортних закладах після перенесення захворювань і травм;
- надання допомоги, яку працівники отримують під час перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм;
- обов'язок оплачувати вартість придбаних інструментів, протезів, інших пристосувань та відшкодовувати потерпілому інші необхідні витрати, пов'язані з його професійною підготовкою (фінансування таких заходів перекладається на державний бюджет в разі затвердження програм фінансування);
- обов'язок фінансувати витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний догляд, побутове обслуговування, протезування, реабілітацію у сфері охорони здоров'я, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо.
Працівників, які отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві, позбавляють:
- можливості отримати безоплатно путівку на санаторно-курортне лікування або самостійно придбати її з подальшим компенсуванням її вартості. Замість цього, залишається лише компенсація витрат на проїзд до/від місця лікування;
- права на додаткову оплачувану відпустку на період санаторно-курортного лікування;
- права на безоплатне чи пільгове отримання автомобіля або компенсацію його вартості у разі самостійного придбання.
Під час невизначеного періоду реорганізації затримка виплат, їх скасування призведуть до соціального колапсу.

 

Еталон жінки

Еталон жінкиТ. Коваленко e5546
Навіть у свої далеко «за»... вона залишається елегантною, стрункою, доглянутою модничкою, яка має бездоганно-скромний смак і власний стиль. До зовнішнього портрету Тамари Коваленко варто додати її багатий внутрішній світ – надзвичайно обізнана, дотепна, начитана, комунікабельна. Чи розмовляє, чи декламує вірші – заслухаєшся. Це клондайк цікавих історій, переповідок. Її професія давно вийшла за рамки учительства чи профспілкового працівника. Це людинознавець у повному розумінні слова, адже любить людей, горнеться до них, підставляє плече, радить, консультує і, головне, уміє їх слухати. Навіть якщо на душі, як кажуть, кішки шкребуть, вона усміхається, а очі виграють блискітками.
Інтелігентність Тамари, її прагнення до знань – від батьків-учителів. Від них і професію успадкувала. У далеких 60-х роках минулого сторіччя успішно закінчила філологічний факультет Одеського університету. Мала можливість залишитися в Одесі, але принципово не захотіла виділятися серед випускників і поїхала на направленням, як усі. Її направили - на Тернопільщину, у Верхньокривченську середню школу. І не просто «відбувала» роботу за направленням, а здійснила фурор серед тамтешнього учительства. Свої філологічні предмети вивела у найвищий ранг – зуміла закохати у свої уроки навіть відсталих учнів. Через 2 роки могла б повернути у рідний край, але директор Коропецької середньої школи-інтернату Монастирського району «засватав» її у свій заклад.
Про її надзвичайний педагогічний дар, який проявився уже на початку трудової діяльності, свідчить державна нагорода – медаль А. С. Макаренка. Рідко хто з освітян удостоївся такої високої відзнаки. Здавалося б, Тамару Іванівну чекали чималі учительські вершини, які вона легко та майстерно могла підкорювати, але через сімейні обставини потрібно було повернутися до Кіровограда.
У той час влаштуватися вчителем в обласному центрі було неможливо. Дівчина була у розпачі, тож з радістю погодилася на вакансію в обласному інституті удосконалення вчителів. Відтоді життя її почало обертатися по іншій орбіті. Потрібно було звикати до дещо чиновницької роботи. Не була б це Тамара Іванівна, якби не внесла творчу ноту і на цій посаді. Невдовзі вона стала помітною і у профспілковій аудиторії. А наприкінці 1969 року її обрали секретарем обласної організації профспілки освітян. Відтоді її доля переплелася із профспілкою. Посади змінювалися, але почерк Тамари Іванівни залишався незмінним: скрупульозна, відповідальна, творча.
Профспілкова робота затягує, захоплює, як актора - сцена. Якщо упрігся, більше не зійдеш із дистанції. Це робота з людьми, організація різноманітних заходів, цікавих пізнавальних поїздок. А головне – допомога в економічних, юридичних та інших питаннях освітянам і студентам. Коли сама себе запитує, чи не зрадила професії, своєму покликанню, з висоти пройдених років відповідає: ні, адже залишилася у вчительському середовищі, буває у навчальних закладах, із ностальгією відвідує уроки. Тут, в обкомі профспілки, її роль зросла до захисної, консультаційної, організаційної. Їй подобається працювати в такому активному, винахідливому колективі обкому профспілки.
Тільки уявити трудовий стаж довжиною майже 60 років! Тамара Іванівна пройшла його залюбки, на одному диханні. Якщо і траплялися аврали, переживала їх без нервового напруження, гідно. Її багаторічна плідна робота на освітянській та профспілковій ниві увінчалася багатьма нагородами, наприклад,
нагрудними знаками «Відмінник народної освіти», «Профспілкова відзнака», «Заслужений працівник Профспілки працівників освіти і науки України». До цього списку варто додати Почесні грамоти, зокрема Верховної Ради України, та інших структур.
Працюючи завідувачкою організаційним відділом, Тамара Іванівна стала зв'язковою між обкомом профспілки та членськими організаціями. Спектр її діяльності був безрозмірним: вирішувала і мотиваційні питання, і інформаційного забезпечення, і сприяла обміну досвідом роботи... І це не в минулому, адже, незважаючи на ветеранський статус, Тамара Іванівна залишається незамінною частинкою обкому профспілки – його паличкою-виручалочкою.

 

Театр – це назавжди

Театр – це назавждиviber image 2022-09-28 10-26-39-076 9d1e7
Творчі люди – особливого складу та ґатунку. Вони живуть ніби в іншому вимірі – іноді «літають» за хмарами, буває, впадають у ступор (це у них відбувається перезарядка), буває, замріяно ловлять штрих до свого задуму... Це все – про Оксану Шарій, головного художника обласного академічного театру ляльок, який тримає її на творчій ноті уже майже 15 років.
Варто подивитися на роботи художниці, щоб зрозуміти її багатий внутрішній світ та оцінити невтомні руки: картини, виконані не тільки пензлем, а й за допомогою джгутоплетіння. Це її нове захоплення, а в доробку, крім картин, різноманітні об'ємні поробки, які не лише милують зір, а слугують виставам. Не так давно цей дивосвіт Оксани став окрасою виставки у Будинку народної творчості (Торік їх у неї було 5).
Потрапила Оксана Валеріївна в театр випадково. Знайома, коли побачила вдома її роботи - вишиванки, сплетені або пошиті речі, виготовлені ляльки - відразу вирішила: такій людині місце в театрі. Пригадує, як прийшла з двома величезними валізами – принесла на показ своє уміння. І таку універсальну жінку, яка усе вміє, за що не візьметься, без слів прийняли на роботу.
Театр для неї був схожим на входження в алтар, адже до цього скромно працювала у художніх майстернях. Знайомилася із закуліссям і вражалася: як люди можуть виготовляти, наче справжні, пиріжки, ляльок, звірів, будиночки... І вже не спала ночами, так загорілася театральною роботою. Спочатку її взяли костюмером-реквізитором, а невдовзі стала художником з освітлення – навчилася і цій справі, далі їй запропонували нову посаду – художника-сценографа. Усьому вчилася на ходу і крок за кроком вростала у театральну атмосферу і професію. І щоразу дякує долі, що привела її у цей творчий колектив, дає змогу реалізувати себе за повною програмою.
Перша її вистава була – «Новорічна». З легкої руки сценографа вона стала улюбленою маленьких глядачів і досі успішно йде на сцені. До речі, Оксана - одна з п'яти українок-сценографів, брала участь у празькій квадрієнналі (це унікальна платформа для зустрічей культур і художників усього світу, яка відбувається раз у 4 роки і беруть участь до сотні країн).
«Як прийшла в театр – це назавжди, - говорить Оксана. – Театр дає натхнення і крила. Працюю над виставою і відразу шукаю новий образ, матеріал, якого ще не було. Дивлюся в Інтернеті, якусь деталь переймаю, включаю фантазію, додаю своє, пробую і щось виходить. Так і народжуються образи для спектаклю. У мене, як у сценографа, уже є 25 вистав. Хоча насправді - це колективна робота, усі працюють над тим, щоб спектакль був філігранний. Це – дитя усього колективу. Усі думають, наприклад, якою буде лялька чи інший сценічний образ. Колектив у нас казковий, дуже потужний: і бутафори, і швачки, і художник-оформлювач, і з освітлення, і художник-лялькар, і, звісно, актори. Спасибі директору Григорію Петьку, який підтримує усі наші ідеї і допомагає їх втілювати. Я такий кайф отримую, працюючи з кожним працівником. У нас є вистава «Бука» (вона отримала багато премій), у якій все виплетене руками усього колективу – хто не умів плести, навчився. Варто тільки поділитися ідеєю, як її підхоплюють і кожен вносить свою родзинку. У нас немає такого, що після закінчення робочого дня, усі розходяться. Ми працюємо до завершення певного процесу».
...В дитинстві дівчина активно займалася плаванням і бачила себе в рядах спортсменів, але випадок розвернув її зовсім в іншому напрямку. Їм у класі задали намалювати автопортрет. Вона добросовісно попрацювала, дивлячись у дзеркало, а наступного дня батьків запросили у школу і сказали, що у доньки - талант і її треба віддати в художню школу. Батьки прислухалися. Далі був профтехзаклад, де дівчина отримала диплом художника-оформлювача. Працюючи художником, весь час відчувала, що не вистачає теоретичних знань, особливо це стало відчутним у театрі, тож згодом вступила на мистецький факультет ЦДКПУ. І у цьому році отримала диплом. Її дипломна робота – картина «Душі нестерпний біль» була криком душі після подій у Бучі. В неї вклала і ненависть до ворога , і гордість за українських захисників, і захоплення мужнім цивільним населенням. Університет, де займалася і академічним малюнком, і витинанками, іншими видами прикладного мистецтва, освоювала нові техніки, дав їй багато. Головне - розроблялася рука художника. Нові знання і вміння вона несла у театр – тут треба уміти робити все. Тоді вистава сприймається, як дійсність.

Детальніше...

 

Шановні колеги! Шановні спілчани!

Шановні колеги! Шановні спілчани!
Щиро вітаю Вас із Днем захисника і захисниці України
та Днем Українського козацтва!images 4ac0c
Це - одне із найбільш важливих свят у сучасній історії держави. Воно уособлює мужність, силу, честь і обов'язок! Цього дня українці віддають почесті воїнам, які боролися за незалежність країни і продовжують боротися за суверенітет держави у війні з Росією, та згадують тих, хто віддав життя на полі бою.
День обраний не випадково, саме 14 жовтня відзначається свято Покрови Пресвятої Богородиці та День українського козацтва.
Ми пишаємося тим, що в рядах захисників країни сьогодні є чимало членів профспілок, які з честю виконують свій обов'язок на фронті.
На честь свята вітаємо всіх, хто носить високе звання захисника України! Шлемо сердечні вітання ветеранам, учасникам війни, військовослужбовцям, воїнам запасу, батькам і матерям солдатів, усім українцям та бажаємо міцного здоров'я, добра, щастя, злагоди і перемоги.
Нехай служба буде спокійною і мирною, життя – яскравим і довгим, а в домівках панує тепло, затишок та любов.
Шана і слава захисникам Вітчизни, слава Україні!
З повагою
Голова Федерації профспілок
Кіровоградської області       Максим Баланенко

 

Профспілки проти звуження прав працівників

Профспілки проти звуження прав працівниківФото Баланенко 5a9a9
Зрозуміло, що сьогодні на часі – захист країни від ворога. І профспілки в умовах воєнного часу здійснюють діяльність задля підтримки ЗСУ та потерпілих від війни людей, не забуваючи при цьому про виконання своїх повноважень щодо захисту прав та інтересів спілчан, які, на жаль, відчувають наступ на свої права, чи не на головніші на сьогодні – трудові. На недавньому засіданні Президії ФПУ обговорювалися пріоритетні завдання профспілок у протистоянні законодавчим ініціативам влади, що звужують права працівників в умовах воєнного часу. Люди і так потерпають від воєнного лихоліття, та ще й відчувають тиск з боку влади на трудові права. На цю тему ми розмовляємо з Головою ФПО Максимом Баланенком.
- Максиме Олексійовичу, чим викликаний розгляд такого питання?
- Як відомо, з початком війни було введено Закон України «Про правовий режим воєнного стану», яким було обмежено конституційні права і свободи людей. Набула чинності низка законів України, яка теж суттєво звузила права працівників і профспілок на період дії воєнного стану, у тому числі на проведення колективних дій і страйків. За таких умов правозахисна робота профспілок була зосереджена на моніторингу, правовій експертизі законопроектів, відстоюванні прав працівників і профспілок під час узгоджувальних процедур у робочих групах, утворених центральними органами виконавчої влади та профільними комітетами Парламенту. У цій роботі активну участь бере і наше територіальне об'єднання. Використовуємо і таку форму, як звернення до народних депутатів від Кіровоградщини.
- Чи можна сьогодні відзначити позитивні результати такої роботи профспілок?
- Так. Активну правову роботу в період воєнного стану щодо захисту трудових прав працівників розпочали із введенням Закону №2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Якщо чесно, Закон шокував, вимагав роз'яснень, особливо щодо працевлаштування в умовах воєнного стану, виконання трудових обов'язків, оплати праці, адже не гарантувалося абсолютно нічого. Хочу підкреслити, що саме завдяки активній роботі профспілок було прийнято Закон №2352, яким внесено зміни до так званого «воєнного закону». Так, було упорядковано нову для нас форму - призупинення трудових відносин у період дії воєнного стану та визначено механізм захисту трудових прав працівників (у тому числі профспілкою) від неправомірного його застосування роботодавцем.
Раніше дозволялося для всіх збільшувати нормальну тривалість робочого часу аж до 60 годин, причому, без збільшення розміру оплати праці. Тепер, за наполяганням профспілок, такі можливості обмежені – тільки за наявності відповідних об'єктивних обставин та лише для працівників, які виконують трудові обов'язки на об'єктах критичної інфраструктури. Зміни торкнулися і оплати праці – її пропорційно збільшено за відпрацьований наднормований час.

Детальніше...

 

7 жовтня – День дій за гідну працю

7 жовтня – День дій за гідну працю
До Всесвітнього дня дій за гідну працю 6 жовтня ц.р. Федерація профспілок України проводить дискусійну платформу сторін соціального діалогу на тему: «Праця в умовах воєнного стану в Україні: поточна ситуація, виклики та загрози, шляхи вирішення».

Концепція гідної праці має пронизувати урядові програми, оскільки лише так можна забезпечити відновлення повноцінного економічного життя в Україні. Особливої актуальності дане питання набирає в умовах правового режиму воєнного стану.
Метою заходу є обговорення питань, пов'язаних із забезпеченням спільних дій соціальних партнерів для досягнення стандартів гідної праці в умовах війни.
До участі запрошені Перший віце-прем'єр-міністр – Міністр економіки України Юлія Свириденко, Директор центру зайнятості Юлія Жовтяк, президент УСПП Анатолій Кінах, національний координатор МОП в Україні Сергій Савчук, активісти профспілкового руху та науковці, міжнародні партнери. Сподіваємося, що на цій площадці ми спільно зможемо продовжити діалог із забезпечення стандартів гідної праці, якими опікуються в Україні і міжнародні інституції.
Запрошуємо представників ЗМІ взяти участь у цьому заході, який відбудеться 6 жовтня 2022 року о 14:30 у Будинку профспілок за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, 2., 1-й поверх.
За додатковою інформацією прохання звернутися до керівника Прес-центру ФПУ Юрія Работи за тел. 067-788-99-41.
Пресцентр ФПУ

 

Всесвітній день дій за гідну працю:

Всесвітній день дій за гідну працю:
"Припинити придушення заробітної плати"
Цьогорічний Всесвітній день боротьби за гідну працю, 7 жовтня, присвячений забезпеченню справедливої оплати праці для всіх працівників.
Ціни на енергоносії, продукти харчування та інші товари першої необхідності зростають до рівня, який призводить мільйони працюючих людей до бідності, в той час як деякі уряди, економісти і центральні банки заявляють, що підвищення заробітної плати для того, щоб вони могли протистояти інфляції, є неприйнятним.
Про це заявила Генеральний секретар МКП Шаран Барроу: "Глобальний індекс прав МКП за 2022 рік показав, що все більше країн порушують основоположны права трудящих, включаючи право на колективні переговори.
Це чисте і просте придушення заробітної плати, і це повинно припинитися. Уряди повинні сприяти колективним переговорам задля спільного процвітання, а не дозволяти роботодавцям і банкірам штовхати працівників до бідності, навіть якщо продуктивність праці продовжує зростати.
З 2005 року продуктивність праці в усьому світі зросла на 37%, але економічні вигоди від цього не отримують ті самі люди, які виробляють товари і послуги, на які покладаються економіки і суспільства.
"Тим часом, продуктивність капіталу стагнує, оскільки компанії не інвестують у вкрай необхідні виробничі потужності, вважаючи за краще ховати величезні суми грошей в податкових гаванях і фінансувати розкішний спосіб життя для акціонерів і власників компаній.
Невелика кількість домінуючих транснаціональних корпорацій продовжує перерозподіляти багатство на свою користь за рахунок людей і планети.
Справедливість в оплаті праці, поряд із загальним соціальним захистом, лежить в основі нового суспільного договору, якого так відчайдушно потребує світ, щоб забезпечити фінансову безпеку домогосподарств і стійку економіку. Це особливо актуально для неформальних працівників, як пояснюється в нашій останній аналітичній записці МКП з питань економічної та соціальної політики.
Оскільки трудящі разом зі своїми профспілками продовжують боротися проти репресій у сфері заробітної плати і за справедливість в оплаті праці в усьому світі, ми використовуємо цей Всесвітній день боротьби за гідну працю, щоб закликати уряди керувати в інтересах людей, а не продовжувати вилучення багатства у людей і передачу його корпораціям".

 

Плече ветеранської родини

Плече ветеранської родиниP20930-110212 b4eb6
Засідання Президії обласної організації ветеранів було незвичним, адже присвячувалося важливим датам на календарі - Дню людини похилого віку та Дню ветерана України. Приємно, що воно відбувалося у залі Федерації профспілок області, яка постійно співпрацює з ветеранською організацією.
Заспів до зібрання зробив відомий на Кіровоградщині колишній працівник культури Микола Барабуля, який натхненно декламував такі актуальні для сьогодення вірші Тараса Шевченка. Немов із душі лилися пророчі рядки про волю, родину, минулу молодість, вишневий садок, про кохану Оксану і, звичайно, Україну. Немов набатом звучать слова поета про любов до рідної країни.
Голова ветеранської організації Анатолій Перевозник, вітаючи присутніх, представив обласну організацію, яка сьогодні налічує 255 тисяч пенсіонерів – це кожен 4-й житель регіону. Тобто солідна організація, якій потрібні і увага, і підтримка. До речі, у цьому році їй виповнилося 35 років. За цей час її очолювали лише двоє – Микола Єрещенко та Василь Юхименко. Це ознака стабільності і довіри ветеранів. Анатолій Перевозник окреслив завдання організації – не забувати ветеранів та всіляко підтримувати їх та проблеми, які вимагають вирішення. Він нещодавно зустрічався з керівництвом ОВА та висловив побажання: відновити роботу патронатної служби, адже на обліку в організації перебуває 1300 самотніх лежачих пенсіонерів. Порушував також питання про відновлення соціальної аптеки, магазину для ветеранів, встановлення контролю за ціноутворенням. Загалом, непогано було б мати обласну програму захисту ветеранів.P20930-120756 e757d
Керівник ветеранської громади висловив вдячність багатьом організаціям, які надають допомогу організації, зокрема Тіграну Хачатуряну, депутату обласної ради Андрію Табачуку. Подякував також голові ФПО Максиму Баланенку за співпрацю, порозуміння і підтримку.
Відрадно, що серед ветеранського загалу були і молоді обличчя, зокрема Максима Баланенка та Андрія Табачука.
З побажаннями ветеранам активного довголіття, Максим Баланенко підкреслив, що членські організації не поривають зв'язки із пенсіонерами – на обліку перебувають 4,5 тисячі ветеранів, активних помічників своїх колективів. У багатьох територіях діють ветеранські клуби. Обласні організації профспілок намагаються допомагати ветеранам через колективні договори, в яких окремими пунктами зазначена робота з пенсіонерами. Це допомога з ремонтом житла, на придбання ліків, привітання до ювілейних дат... «Ми цінуємо і поважаємо кожного ветерана, визнаємо його заслуги перед країною, внесок у розвиток усіх галузей». Максим Баланенко не міг не зупинитися на болючому, адже влада дістає антисоціальні законопроекти, змітає із них пилюку і видає їх «на гора». Тож роботи у профспілок вистачає, вони залишаються на сторожі захисту інтересів працюючих та ветеранів.
Андрій Табачук із захопленням розповів про активних пенсіонерів, яких ніяк не можна назвати людьми похилого віку. Вони з перших днів війни активно допомагають ЗСУ, проявляють активну позицію під час виборів. Молодому поколінню є у кого вчитися, переймати досвід. Старше покоління залишило гарний слід – побудовані підприємства, об'єкти соціальної сфери, цілі міста, які на жаль, сьогодні рашисти руйнують.
Під час засідання відбулося насичене спілкування – це саме те, чого не вистачає літнім людям, тож, незважаючи на воєнний час, потрібно збиратися і обговорювати наболіле. Про це говорив Василь Юхименко – не треба опускати руки, шукати шляхи вирішення проблем і рухатися вперед.
Не обійшлося під час зібрання і без приємних моментів – Анатолій Перевозник вручив Грамоти та Подяки активним ветеранам. Серед них і профспілкові ветерани – Микола Чуйко, Григорій Святун, Віктор Федотов та Олександра Залевська.
Марія Іванова

 

Шановні ветерани усіх галузей!

Шановні ветерани усіх галузей!images 4 cb5d5
Прийміть найкращі привітання з нагоди Дня людини похилого віку
та Дня ветерана!
Цей день – ознака поваги до старшого покоління, визнання його заслуг перед країною. Ми завжди пишаємося вашими здобутками, неоціненним внеском у розвиток усіх галузей. Ви – наша опора, порада і мудрість. Ми вчимося у вас жити і працювати, так же самовіддано і натхненно, як ви. Залишайтеся такими ж активними, енергійними та нескореними!
Бажаємо вам міцного здоров'я, достатку, спокою, сімейного затишку і активного довголіття. Миру вам у кожну домівку і нашу країну!
З повагою голова ФПО       Максим Баланенко

 

Пам'ятаємо великого вчителя

Пам'ятаємо великого вчителяP20928-100034 eb91c
28 вересня виповнилося б 104 роки відомому вчителю-земляку, громадському діячу, педагогу зі світовим ім'ям Василю Сухомлинському. Та скільки б років не минуло, нащадки завжди пам'ятатимуть унікального фахівця та його спадщину.
Із цієї нагоди шанувальники знаного земляка зібралися біля меморіальної дошки Сухомлинського, розміщеної на приміщенні обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, який носить ім'я Василя Олександровича. До речі, ініціатива щодо встановлення цієї дошки йшла від колишньої голови обкому профспілки працівників освіти і науки України Світлани Скалько. Її підтримала донька Сухомлинського – Ольга Василівна.
У заході взяли участь працівники обласного інституту та обкому профспілки освітян. Відкрила урочистості заступник директора закладу Юлія Федорова, яка, зокрема підкреслила, що педагогічні ідеї, започатковані знаним педагогом-земляком, актуальні і сьогодні, вони можуть послугуватися у Новій українській школі. «Працюючи в школі, Василь Олександрович уперше звернув увагу на цінність особистості дитини, її здібності. І побудова освітнього процесу, за його словами, мала відбуватися навколо дитини. У школі має бути комфортно не лише педагогові, а в першу чергу, учням. «Сьогодні, яку його ідею не візьми, яку роботу із 48 монографій, або 1200 статей, або понад 600 оповідань чи казок, знаходимо відповіді на питання сучасності. Чи мова йде про НУШ чи про партнерство, чи про взаємини учителів і батьків, можна сміливо звертатися до спадщини знаного вчителя. Якщо порушуємо теми гуманізму, виховання громадянина, патріота, звертаємо увагу на ідеї та настанови Сухомлинського. І вшановуємо великого вчителя не лише у певні дати, а пропагуємо його вчення серед освітян постійно, проводимо конференції, майстер-класи і впроваджуємо у сучасну педагогіку».P20928-100003 b16a4
Цікаву сторінку із життя Василя Сухомлинського розкрила професор ЦДПУ, знавець спадщини видатного педагога-земляка, наставник молоді Надія Калініченко, Вона розповіла про нього, як про воїна, солдата Другої світової війни. У 1941 році Василь Олександрович уже працював заступником директора Онуфріївської школи. Практично на другий день війни його призвали в армію. Спочатку були короткі курси політкерівників – і фронт. Відразу потрапив у справжню «м'ясорубку», отримав тяжкі поранення. Сам дивувався, як вижив і як його винесли з поля бою. Коли лікарі хотіли ампутувати руку, попросив, щоб складали, бо він – учитель. Усе життя Василь Олександрович ніс ту війну з болем. (За кілька міліметрів від серця носив шматок смертоносного металу).
Він писав багато про війну, громадянське виховання, адже любив свою батьківщину і у такому руслі виховував учнів. Звертаючись до молодих вчителів, майбутніх фахівців, давав настанови, щоб виховували виключно правдиве, людяне, толерантне покоління. Великий учитель створив унікальну школу, яку визнає увесь світ. Він зайняв одну із помітних світових вершин у педагогіці, його праці перекладені на 39 мов світу. Це єдиний українець, який має такий рейтинг у світі. «На жаль, зараз немає можливості повезти освітян у Павлиську школу, де він працював, у музей, щоб пройнятися сухомлинським духом, його гуманістичними ідеями, але прийде час – Україна переможе, і така змога буде. Хочеться, щоб ця традиція – вшановувати велику педагогічну постать, продовжувалася, і кожен вчитель черпав щось корисне для себе з її спадку».P20928-102310 e6150
Голова обкому профспілки працівників освіти і науки України Сергій Петров з гордістю зазначив, що Василь Олександрович не тільки зробив величезний внесок у педагогіку, а й поклав початок обласним зльотам молодих вчителів. Це була знакова подія – у далекому 1968 році Сухомлинський зайшов до обкому профспілки і запропонував підхопити ідею щодо зібрань молодих вчителів та роботи з ними. Перше таке зібрання відбулося за його участю. З легкої руки видатного вчителя зльоти прижилися, стали традиційними. Урізноманітнюються форми, сценарії, змінюються імена вчителів, а зліт молодіє і живе. І не просто єднає молодих освітян, а переріс у постійну форму підтримки початківців, їх адаптації у професії. Якщо проблема озвучувалася на зльоті, вона набувала значення першочергового вирішення. Через «руки» зльотів, а їх уже відбулося 48, пройшли тисячі і тисячі молодих вчителів. До речі, така системна робота з молодими кадрами проводиться тільки в нашій області, тож колеги з інших регіонів по-доброму заздрять умінню організовувати неповторні зльоти. А вдається тому, зазначив Сергій Петров, що у цих заходах беруть участь і викладачі, і ветерани-освітяни, і представники влади, і управління освіти, і інститут післядипл омної освіти. І головне – є незрима присутність великого Сухомлинського.
Марія Іванова

 

ФПО - Діхтярю

Шановний Олександре Васильовичу!images 9 06af7
Прийміть профспілковий уклін і щирі вітання з нагоди свята
на особистому календарі – Дня народження!
Вам випала відповідальна місія – вирішувати актуальні питання соціального страхування жителів Кіровоградщини і Ви з честю з нею справляєтеся. У цьому Вам допомагають організованість, енергійність, компетентність, плюс вічний Ваш «двигунчик» у характері і бажання рухатися вперед. Питання, якими Ви опікуєтеся, зримо виділяються на фоні загальної діяльності Фонду соціального страхування в Україні.
Ми раді, що у Вашій особі здобули вірного друга й партнера, з яким легко вирішувати будь-які проблеми, тож сподіваємося на подальшу плідну співпрацю.
У цей напрочуд гарний святковий день зичимо Вам міцного - преміцного здоров'я, успіхів і удачі! Хай у Ваших домівках – виробничій і власній назавжди оселяться мир, щастя і достаток, а всі питання соціального характеру з Вашою підмогою вирішуються на користь жителів Кіровоградщини!
Наближаємо перемогу України разом!
З повагою
Голова Федерації профспілок
Кіровоградської області Максим Баланенко

 

Ми пам'ятаємо

Ми пам'ятаємоindex 0e0b9
Залишив цей світ член Національної хореографічної спілки України, заслужений працівник культури України, доцент мистецького факультету ЦДПУ ім. В. Винниченка, багаторічний, (з 1986 по 2003 року) художній керівник заслуженого ансамблю народного танцю України «Ятрань» будинку культури заводу «Гідросила» Василь Босий.
Його життя було яскраве і насичене. Здається, найяскравішою сторінкою у його житті була хореографічна діяльність в ансамблі «Ятрань» (до речі, профспілковому). За цей період були збережені танці, поставлені народним артистом України А.М. Кривохижею, і створені нові танцювальні постановки. Саме завдяки творчому підходу, натхненню, організаторському хисту Василя Сильвестровича колектив упродовж багатьох років зберігав надбання та традиції, а також прославився на увесь світ. За роки діяльності ансамбль здійснив виїзди у 21 країну.
Це була неординарна, надзвичайно талановита, людина, мудрий викладач, який умів відбирати здібних дітей і вести їх у світ мистецтва. Упродовж творчих років Василь Босий виховав не одне покоління танцюристів, багато з яких продовжили його справу.
Усім, хто знав Василя Сильвестровича, з ним працював, у нього виховувався, не вистачатиме фахової підказки, житейської поради, доброго слова мудрого наставника і керівника. Тяжко звикати до того, що доводиться говорити про цю зіркову людину у минулому часі, та, на жаль, небо забирає найкращих...
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Василя Босого. Вічна йому пам'ять.


Федерація профспілок Кіровоградської області