Наталія Кур'янова: «Даємо універсальні професії і
формуємо профспілкове мислення»
Профспілка починається з первинки. Саме у низовій ланці формується усвідомлення ролі громадської організації і відбувається пошук свого місця в її житті. Первинних профорганізацій зі знаком «плюс» - безліч. Одна з них – студентська профорганізація Кропивницького будівельного фахового коледжу. Наша розмова із її багаторічною головою Наталією Кур'яновою – про непрості, зумовлені війною, будні профспілкового осередку.
- Наталіє Григорівно, що означає для вас профспілка? Чи вписалася у Ваші мрії така громадська, як кажуть, безрозмірна, робота?
- Профспілковий дух в мені прокинувся ще у студентські роки. Мені подобалося профспілкове життя – динамікою, насиченістю, розмаїттям ідей. Хто б що не говорив про профспілку, я переконана, що вона була, є і буде. Це своєрідний місток між людиною і керівником, це її захист на усіх рівнях. Така у мене натура, що я завжди була у круговерті подій. Коли почала працювати у коледжі, вихователем у гуртожитку, помітили, як мені пояснили, мою непосидючість та уміння працювати з дітьми і рекомендували очолити профорганізацію студентів.Це була для мене несподіванка.Та відступати не хотілося. Відтоді і підхопила мене профспілкова стихія. Я уже й не проти поступитися, але поки довіряють, працюю та молодію біля здобувачів освіти. Спочатку мене сприймали як друга, тепер, мабуть, як маму.
- Можливо, комусь і така підтримка, материнська, потрібна, адже приходять до вас зовсім діти. Як загалом у коледжі підтримують здобувачів освіти?
- У закладі велика увага приділяється здобувачам освіти, вони у пріоритеті у керівництва і у профкомі. Адже ми, викладачі, працюємо для них і заради них. Вони відчувають підтримку буквально у всьому. Хоч профспілка покликана захищати, нам цю місію виконувати не доводиться, адже директор Інна Чернишова – соціально налаштована людина, яка горою стоїть за студентів. Вона, без перебільшення, перебуває 24х7 у коледжі, знає, як кажуть, хто чим дихає зі здобувачів освіти. Повз її увагу не пройде, що у когось одяг не по сезону чи настрій пригнічений. Відразу реагує на їхні потреби. Профком приділяє увагу зі свого боку. Допомагаємо, чим можемо. Хай це буде невелика підтримка, але надана своєчасно, має велике значення. Ми ніколи нікому не відмовляємо – ділимо вміст профспілкової кишені по-братськи. Допомагаємо у заселенні у гуртожиток (він у нас дуже пристойний), враховуємо побажання юних мешканців. Особливою турботою оточуємо дітей із вразливої категорії (переселенців, сиріт, із малозабезпечених сімей). Їм видаємо єдині проїзні квитки, за якими вони можуть безоплатно їздити у громадському транспорті, відвідувати виставки...

- У студентській первинці щороку відбувається ротація: випускники прощаються із закладом, а першокурсники – вливаються у новий колектив. Як знайомите новачків із профспілкою?
- Після того, як відбулася офіційна частина, я особисто буваю у кожній групі і веду своєрідні профспілкові уроки, під час яких презентую студентську профорганізацію. І відразу діти пишуть заяви на вступ до профспілки. Тобто з самого початку, здобувачі освіти дізнаються про роль профспілки і значення її у житті кожного з них. До речі, у нашому закладі стовідсоткове членство.А далі у процесі навчання ми з ними спілкуємося часто. Навіть по роду своєї діяльності (я – керівник художньої самодіяльності) хлопці та дівчата, як кажуть, переходять через мої руки. Дізнаємося про здібності кожної дитини, сприяємо її розвитку.
- Не раз бувала на різних заходах у коледжі. Скажу відверто: організовані вони на досить пристойному рівні. Ваша тут роль подвійна: і керівник художньої самодіяльності, і голова студпрофкому. Як удається тримати таку високу творчу планку у технічному закладі?
- Це внесок і заслуга усього колективу, починаючи від директора, яка прагне, щоб заклад був найкращий за усіма параметрами. І, на мою думку, він такий і є. Керівниця, незважаючи на зайнятість, часто відвідує репетиції до заходів, яких у нас дуже багато. Саме вони роблять життя колективу насиченим. Традиційно проводимо День знань – щороку вносимо в нього певну родзинку. Далі у кожній групі проходить свято «Давайте познайомимося», в ході якого новачки представляють себе і демонструють свої таланти. Так поступово адаптуємо їх до нових умов і колективу. Багато організовуємо тематичних вечорів. Досить масштабним стало відзначення Дня студента. Цього дня ми практикуємо студентське самоврядування, тобто здобувачі освіти виконують роль викладачів. Підсумовує цей день концерт і відзначення кращих. До речі, представник студентства бере участь у комісії з призначення стипендії. Традиційно відзначаємо Новорічні свята. Цьогоріч вони носили актуальний характер, відчувалися патріотичні нотки, поєднані з вірою у перемогу. Два роки ми проводимо студентський батл. Це відділення змагаються між собою.
- Як змінилося життя коледжу у час війни?
- Війна змінила нас усіх. Ми стали більш згуртованими, єдиними у прагненні миру. Звісно, для нашої аудиторії головне завдання - добре навчатися. Цей процес сьогодні відбувається на патріотичній канві. Ми не дуже захоплюємося навчанням в онлайн-режимі, бо дітям потрібен соціум, тож намагаємося працювати офлайн. Інна Анатоліївна, без перебільшення, дуже вболіває за організацію освітнього процесу – безліч варіантів продумає, аби досягти максимальної продуктивності. Намагаємося працювати так, як і до війни. Війна спонукала здобувачів освіти і викладачів до волонтерства, збору коштів для потреб ЗСУ – це уже звична справа. Кожен робить свій маленький внесок у перемогу. Майбутні архітектори виготовляють патріотичні сувеніри, обереги, які відправляють військовим.
- Навчання – це одна справа, інша, не менш важлива – підготовка здобувачів освіти до самостійного життя. Як це відбувається?
- Підготовка до життяв коледжі у пріоритеті. Цьому присвячуються і навчальні, і виховні години, і практичні заняття. Наприклад, на 4-му курсі навчаємо складати резюме. Проводимо зустрічі з випускниками, лікарями, практикуємо тижні правових знань. І профспілкову путівку даємо, з тим, щоб у виробничому житті випускники уміли захищати свої трудові та соціально-економічні права. Звісно, з допомогою профспілки. Тобто під час навчання формуємо у них власну позицію і профспілкове мислення.
- Профспілковій організації будь-якого рівня не обійтися без співпраці з дирекцією. Як Ви будуєте взаємини?
- У плані співпраці з адміністрацією я спокійна. Ми перебуваємо, як кажуть, на одній хвилі. І це традиційно. Директор завжди прислухається до наших пропозицій, підтримує їх. Якщо мова йде про певний захід, проводимо його спільно, відразу визначаємо ролі, хто за що відповідає. Інна Анатоліївна сама член профспілки і дуже прихильно ставиться до цієї організації, цікавиться її внутрішнім життям, відвідує профспілкові збори. На її думку, саме профспілка дає відчуття колективізму та єдності. Однозначно, коледжу пощастило з керівником, яка уболіває за його розвиток, за кожного здобувача освіти. Притаманне їй почуття справедливості якраз відповідає прагненню профспілок до цієї планки. Співпрацюємо також з головою обкому галузевої профспілки Сергієм Дергачовим, який очолює профорганізацію викладачів. Як голова обкому, інформує студпрофком про події, ситуацію у будівельних закладах освіти та підприємствах. Не так давно Сергій Васильович вручав вразливій категорії здобувачів освіти гуманітарну допомогу від ЦК профспілки. Хочу підкреслити, що будь-які рішення я не приймаю одноосібно, а спільно із членами профкому. Вагоме слово має заступник голови Аліна Ільченко. На своєму місці члени організаційно-фінансової комісії Олександра Овчаренко та Єлизавета Патиченко, З питань соціального та правового захисту консультують своїх ровесників Яна Охотович та Максим Семенюк. Оздоровчу комісію представляють Олександр Кузьменко і Богдан Санжара. Житлово-побутовими питаннями займаються Євген Коротков, Аріна Голик та Ольга Гуртова. За спортивну роботу відповідають Дмитро Гончаренко і Олександр Гребенюк. А питаннями культури опікуються Софія Омельченко, Дарина Кімнатна та Евеліна Лавріненко. Члени профкому - це моя опора і мій парламент. Ми, викладачі, розуміємо свою відповідальність за підготовку кадрів, яким належить підіймати з руїн Україну. І наш коледж, який за багатьма показниками посідає перші позиції, добре вписується у майбутнє України. Тому його двері гостинно відчинені для старшокласників, адже ми даємо універсальні професії, які необхідні і для суспільства, і для заробітку, і для дому. Отож розбудуємо країну разом! Впевнено крокуємо до перемоги.
Григорій Святун,
заступник голови обкому профспілки
працівників будівництва і промбудматеріалів