На крилах клубу «Свічадо»
На крилах клубу «Свічадо»
Це треба було бачити, як зворушливо зустрічалися освітяни-ветерани Петрівського району. Хто бадьорим кроком йшов на засідання клубу ветеранів освіти «Свічадо», а хто із ціпком, але явка була стовідсоткова. Обійми, потиски рук, сміх, радісні вигуки, спогади і море посмішок, які звеселили і осяяли Балахівську ЗОШ І-ІІІ ступенів – саме вона цього разу зустрічала ветеранську педагогічну еліту району. Учнівсько-педагогічний колектив школи перетворив засідання на свято.
Клуб «Свічадо» - це особливий острівець, який зігріває кожного його члена, підтримує його життєвий вогник, не дає перерватися ниточці єднання з рідним навчальним закладом. Це життєдайний подих у новому статусі пенсіонера. За допомогою «Свічадо» учительським рокам немає забуття. Клуб не тільки згуртовує, а й спонукає до розкриття талантів – тепер педагоги та вихователі мають багато вільного часу, тож пишуть вірші, гуморески, плетуть вироби, вишивають нитками та бісером... І цими надбаннями діляться одне з одним.
Клубу вже багато років. Він не раз трансформувався по формі та змісту. Засновникам не хотілося перетворити його засідання на нудні доповіді та старечі плачі - урешті, облюбували гнучку й цікаву форму проведення зібрань по черзі у школах району. Для ветеранів – це зміна географії, обстановки, можливість хоч на деякий час опинитися у шкільній атмосфері, ознайомитися із сучасним стилем викладання, поділитися власним досвідом. (Їх, як найдорожчий скарб доставляють на засідання директори шкіл або сільські голови). Вони живуть від засідання до засідання, з нетерпінням чекають наступних зібрань, підбирають вбрання, думають, чим здивувати-порадувати однолітків та молодих колег наступного разу.
Для шкіл – це теж честь приймати таких дорогих гостей. Вони завчасно готуються, пишуть сценарії, знаходять цікавий фактаж, влаштовують сюрпризи, подарунки (цього разу гостям вручали як обереги ляльки-мотанки) й концертну програму. Словом, кожне засідання, а вони відбуваються двічі на рік, - це приклад реального зв'язку поколінь, на якому формується учнівська молодь.
Народився клуб з ініціативи голови райкому профспілки працівників освіти і науки Людмили Горбанець. З часом вона вивела його на таку висоту, якої не можуть досягнути інші ветеранські клуби. А ще зуміла привернути до унікального клубу увагу райдержадміністрації, відділу освіти, і тепер вони теж беруть участь у підготовці та проведенні засідань. Це здорово, що усіх ветеранів пам'ятають і віддають їм шану. Є серед пенсійної когорти й учителі, які незважаючи на солідний вік, продовжують працювати. Наприклад, Світлана Логачевська, вчитель початкових класів, яка має багато відзнак та ступінь кандидата наук. Зараз вона працює над проблемою: формування основ моральної поведінки шляхом організації сюжетно-рольових ігор. Її не відпускають на заслужений відпочинок батьки, які хочуть, аби їхні діти навчалися саме у цієї вчительки.
...Фішкою нинішнього заходу був відеосюжет про ветеранську публіку. На екрані оживали спогади, цікаві учительські долі, кадри із шкільного життя, яке екс-освітяни проживали знову й знову. До кадрів додавалися ностальгічні спогади. У зворушливе дійство гармонійно впліталися вокальні та хореографічно-танцювальні виступи шкільного колективу. Гості охоче підспівували аматорам-вчителям та учням, вигукували: «Браво!», фотографували захоплюючі номери художньої самодіяльності. Потім було смачне частування, під час якого гості від душі спілкувалися, обмінювалися телефонами та дякували за подароване свято начальнику відділу освіти Наталії Гавриленко, директору школи Людмилі Кудрик, голові профкому школи Лесі Чудній і незмінному натхненнику заходу Людмилі Горбанець. Не обійшлося й без танців. Виявляється, є ще порох у порохівницях...
Сергій Петров,
заступник голови обкому профспілки
працівників освіти і науки України