Олександр Корінний: «Моє завдання – згуртувати громаду»

Олександр Корінний: «Моє завдання – згуртувати громаду»
Саме прізвище Корінний говорить саме про себе, що це ґрунтовна, глибинна людина. А після знайомства з Олександром Олександровичем список епітетів можна продовжити: прогресивна, високоосвічена (має три вищі освіти), креативна людина-дзиґа, яка не просто крокує орбітою Новоукраїнської об'єднаної територіальної громади, що на Кіровоградщині, а біжить наввипередки, адже хоче багато встигнути. Наша розмова з Олександром Корінним – про формування громади, її сьогодення і майбутнє та місце профспілки у ній.Копия DSC02851 02d68
- Спілкуючись з вами, Олександре Олександровичу, не перестаєш вражатися вашій компетентності, масштабності мислення. Ви і Новоукраїнка - можливо, це для вас малий масштаб? Чи не зваблювали Вас на вищі, столичні посади?
- Інколи надходили пропозиції, але я ж – корінний, не тільки за прізвищем. Я не збираюся залишати місто, в якому народився і прожив усе життя! На виборних посадах «парашутисти» не повинні бути. Принцип виборів ґрунтується на довірі. В першу чергу треба розуміти, що ти хочеш робити. Ходив, наприклад, малим на тренування по болоту, тепер хочу, щоб діти нашої громади ходили гарними тротуарами по освітлених вулицях, на стадіоні були трава, душові кімнати. Дещо із цього вже зроблено – тепер у нас один з найкращих стадіонів. Фінал чемпіонату області з футболу серед ветеранів проходив у нас, хоч рік тому там була випалена земля.
- Яке Ви ставите перед собою завдання?
- Моє завдання – згуртувати громаду. У нас дуже важкий менталітет. Ключова фраза обивателя: а що ти мені зробив? Я вважаю, що робити треба для громади. Коли ми дійдемо до мислення, що на першому місці не моє особисте, а загальне, тоді все у країні налагодиться. Черговість виконання робіт, наприклад, вуличного освітлення, вирішується не кулуарно чи одноосібно мною, а депутатами на сесії міської ради. В цьому році провели конкурс міні-грантів, щоб визначити, хто з мешканців готовий працювати на громаду. І знайшлися охочі. Наприклад, в одному мікрорайоні обладнали на пустирі волейбольний майданчик, біля школи - ігровий майданчик, артоб'єкт у центрі міста, навіть мобільну хімічну лабораторію придбали. Цим я пишаюсь, адже у мене є група людей – лідерів громадської думки, на яких я можу покластися. Щоб люди почали працювати на громаду, приділили увагу навчанню: семінарам, тренінгам, практикумам.
- Яку роль Ви відводите у громаді молоді?
- Аби щось змінити, треба робити ставку на молодь, виховувати адекватних, мислячих людей, які не будуть продавати свої голоси за гречку, а робитимуть власний вибір. У напіваварійному приміщенні ДЮЦу ми відкрили центр розвитку ініціатив молоді, за кошти грантодавців закупили оргтехніку та меблі. Тепер є така вільна локація для молоді, де можна провести конкурси, презентації, позайматися самостійно. З метою економії коштів ми обійшлися без запрошених тренерів, самі навчали аудиторію. Вчителі власноруч відремонтували кімнату і початок доброї справи є. Моя позиція така: не треба розраховувати на когось, в першу чергу - на себе. Учні написали 6 міні-проектів: будівництво басейну, сміттєпереробний завод, баскетбольний майданчик з нічним освітленням передбачили... Я переконав депутатів не підрізати крила дітям. Відійшли від стереотипів, що мер повинен перерізати червону стрічку, коли відкривається об'єкт, - діти самі організовують це дійство... Ми в цьому році відкрили 9 спортивних локацій. На сесії між депутатами та учнівським парламентом було підписано договір про співпрацю. Сьогодні молодь жартома називає мене голова комітету з реалізації їхніх мрій. Це висока оцінка для мене!
- Як сприймаєте об'єднану громаду?
- Цілком нормально. Але коли ми створили об'єднану громаду, не було й половини необхідних законів, що ускладнювало роботу. З чого ми почали? Із власного герба і прапора міста. Вважаю, що кожна територія повинна мати свою родзинку – не хочу, щоб при згадці про Новоукраїнку запитували: а де це? Тому й працюємо над образом свого міста. До речі, ми першими в Україні прийняли рішення про створення асоціації об'єднаних територіальних громад, без підтримки політиків чи інших «високих рук». Ми хочемо жити за тими правилами, яких вимагає час та наші громадяни. Що дає громада? З'являється більше довіри між жителями і владою, а тому у людей з'являється мотивація щось робити самим, змінювати життя території. До речі, ми потрапили до проекту ДОБРЕ і зараз працюємо над створенням інституту розвитку громади.
- Як ви приймаєте на роботу людей, за якими критеріями?
- Найперше, під час співбесіди запитую, чи є у претендента можливість їздити на навчання. Якщо чую негативну відповідь, як правило, прощаємося. Будь-які посадовці повинні фахово рости. Наприклад, у міській раді багато працівників уже пройшла стажування у Польщі. І це вже зовсім інші люди. Так, колишній керівник гуртка, підвищивши свій професійний рівень, написала проект «Центр розвитку ініціатив молоді», трансформувала його в життя. Тепер вона - заступник міського голови з питань місцевого розвитку та залучення інвестицій. Така посада – рідкість на сьогодні в органах місцевого самоврядування. Нам вона потрібна. Це дуже творча людина, яка організувала нові проекти у місті, згуртувала навколо себе дітей, проводить цікаві майстри-класи. Колективом я задоволений. Усі легкі на підйом, креативні і творчі.
- Чи знаходиться місце в громаді ветеранам?
- Ми тісно співпрацюємо з радою ветеранів. Її керівник заходить з пропозиціями: організувати хор дітей війни, привітати ювілярів, поїхати цікавими маршрутами, насадити на центральній вулиці квіти... Будь ласка, виділяємо кошти, займайтесь і насолоджуйтесь життям. Найважливіше те, що ми показуємо людям: у них є можливість впливати на владу, але для цього треба самим вставати і щось робити.
- Ваш погляд на профспілку?
- У пострадянському форматі – абсолютно негативний. На профспілку у сучасному варіанті із чітким баченням її діяльності – позитивно. Треба знати конкретні завдання профспілки: що вона може дати, не матеріально, а у плані підтримки, приміром, молодого фахівця чи пенсіонера, у лікуванні тяжко хворого. Тобто, майбутні члени профспілки мають володіти інформацією про спектр послуг, який вони можуть отримати.
- Що може дати профспілка? У цій фразі проглядається утриманство. На жаль, менталітет українців – корисливий. Місія ж профспілки – захисна. А від неї уже йдуть конкретні розгалуження. А сила профспілки – в активності її членів. У жодному законі, що стосується ОТГ, ні слова не сказано про працюючих. Тільки профспілка дає на це відповідь. Думаю, з часом представники громади зрозуміють її спрямування, що нам з вами, дійсно, по дорозі.
Віктор Федотов,
голова обкому профспілки працівників держустанов