Відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" (далі - Закон) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Зазначена відпустка є соціальною і не належить до виду щорічних відпусток, передбачених пунктом першим частини першої статті 4 Закону.

Частиною сьомою статті 20 Закону також визначено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки.

Така відпустка надається в обов'язковому порядку за заявою працівника один раз на календарний рік.

Законом не передбачено вимоги визначати період надання такої відпустки у графіку відпусток. У той же час, на думку Міністерства соціальної політики України (лист від 06.02.2018 №204/0/101-18/284), для уникнення накопичення таких відпусток і раціонального планування роботи підприємства сторонам трудового договору все ж таки доцільно погоджувати їх надання окремим рядком у графіку відпусток.

На сайті Фонду соціального страхування України наведено роз'яснення від 01.03.2018 щодо права комісії із соціального страхування на підприємстві призначити допомогу на підставі листка непрацездатності, в якому не вказаний ані діагноз, ані шифр діагнозу.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХІV від 23.09.1999 зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1105), рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування (далі – комісія), що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, яка виконує свої функції відповідно до Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 № 25, із змінами і доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 636/15327 (далі – Положення № 25).
Частиною 1 статті 31 Закону № 1105 визначено, що підставою для призначення допомоги є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (далі – ЛН).
Порядок видачі та заповнення листка непрацездатності регламентується Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455, із змінами та доповненнями (далі – Інструкція № 455) та Інструкцією, затвердженою наказами Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406 (далі – Інструкція № 532).
Пунктом 3.2 Інструкції № 532 визначено, що у графі «Діагноз первинний» лікар указує первинний діагноз у перший день видачі ЛН. У графі «Діагноз заключний» лікар указує остаточний діагноз, а в графі «шифр МКХ-10» – шифр діагнозу відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду, прийнятої 43 Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я 01 січня 1993 року (далі – МКХ-10). Діагноз первинний, діагноз заключний та шифр МКХ-10 зазначаються виключно за письмовою згодою хворого. В іншому випадку первинний та заключний діагнози та шифр МКХ-10 не вказуються.
Статтею 23 Закону № 1105 визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Враховуючи викладене, комісія із соціального страхування має право призначати допомогу на загальних підставах у випадках відсутності вказання діагнозу та за відсутності підстав, зазначених у статті 23 Закону № 1105.

Фонд соціального страхування України

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ЛИСТ
від 07.05.2018 р. № 3570/4.1/4.1-ДП-18
Щодо відповідальності за ненарахування індексації зарплати та нарахування у меншому розмірі

Департамент з питань праці Держпраці розглянув листи редакції газети "Оплата праці" від 04.04.2018 р. N 20 та N 21 і повідомляє.
Недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) тягне за собою накладення штрафу на юридичну та фізичну особу - підприємця, який використовує найману працю, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Зазначені штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. N 509.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. N 295 (далі - Порядок).
Пунктами 27 - 29 Порядку передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою статті 12 Закону України "Про оплату праці" та КЗпП, є мінімальними державними гарантіями.
Статтею 95 КЗпП передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. N 1078.
Таким чином, ненарахування індексації заробітної плати за наявності підстав є порушенням статті 95 КЗпП та, відповідно, мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Порушення правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації є порушенням Порядку індексації, не підпадає під визначення мінімальних державних гарантій в оплаті праці, наведене у статті 12 Закону України "Про оплату праці", та належить до категорії інших порушень.
У разі виявлення такого порушення заходи притягнення до відповідальності будуть застосовані у разі невиконання внесеного припису про усунення виявлених порушень.
Разом з тим повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.

Заступник директора О. Коновалова

У своєму листі від 24.01.2018 р. № 503/4/4.3-дп-18 Держпраці відзначає, що Порядок розрахунку індексу споживчих цін (далі – ІСЦ) для нарахування індексації зарплати визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2003 р. № 1078 (далі – Порядок№1078). У цьому ж Порядку № 1078 наведено і приклади розрахунку ІСЦ, тому, якщо при його розрахунку керуватись Порядком № 1078, кінцевий результат буде однаковим.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 затверджено Порядок розрахунку середньої заробітної плати (далі – Порядок №100). Якщо при розрахунку середньої заробітної плати керуватись даним Порядком №100, кінцевий результат буде однаковим.
Таким чином, Держпраці наголошує, що за умови дотримання відповідних норм суми індексації або середнього заробітку, обраховані бухгалтером та інспектором праці при перевірці, відрізнятися не повинні.
Водночас, Порядок №100 не містить норми, яка вказує, скільки знаків після коми залишати в коефіцієнтікоригування середнього заробітку. А про кількість знаків після коми для обчисленого приросту ІСЦ можна дізнатися лише з прикладів до Порядку №1078. Отже, на практиці розбіжності в обрахунку не виключені.
При цьому Держпраці нагадує, що якщо під час проведення інспекційного відвідування буде встановлено порушення Порядку №1078, то у інспектора праці будуть підстави для застосування до юридичної чи фізичної особи – підприємця, які використовують найману працю, штрафу, передбаченого абзацом 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної зарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника,щодо якого скоєно порушення.
Згідно з пунктом 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 (далі – Порядок №295), заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. За невиконання припису інспектора праці, відповідно до вимог статті 1886 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, передбачено накладення штрафу на посадових осіб від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн).
Якщо роботодавець не згодний з рішенням інспектора праці, відповідно до вимог пункту 30 Порядку № 295 припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці. У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці.

Молоко за шкідливі умови: давати чи ні?

З 1 березня 2018 року набрало чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1022, яким скасовано, зокрема Порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці (затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 16.12.1987 № 731/П-13).
Водночас, самі пільги за шкідливі умови праці не скасовано!
Право працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, на безоплатне отримання молока або інших рівноцінних харчових продуктів закріплене статтею 166 Кодексу законів про працю України, статтею 7 Закону України «Про охорону праці». Тож роботодавець зобов'язаний забезпечити працівників безоплатно молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами в достатній кількості для відновлення функціонального стану організму, здоров'я працівника, підтримання високого рівня працездатності та профілактики професійних захворювань.
Право працівників на безоплатне отримання молока або інших рівноцінних харчових продуктів визначають за результатами атестації робочих місць за умовами праці, проведеної відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.1992 №442.
Гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища мають провести лабораторії, атестовані Держпраці та МОЗ у порядку, визначеному Мінсоцполітики разом із МОЗ.
На підставі атестації атестаційна комісія підприємства за погодженням із профспілковим комітетом складає перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтвердили право на пільги та компенсації, зокрема на безоплатне надання молока або інших рівноцінних харчових продуктів. Це може бути і окремий перелік, за яким працівників забезпечують молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами.
Керівник підприємства видає наказ (розпорядження), яким затверджує заходи для організації безоплатної видачі молока працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, та відповідальних осіб. Відповідальна особа, яку призначили наказом (розпорядженням) керівника підприємства, щомісяця у встановлений термін готує рознарядку, яку затверджує керівник підприємства.
Законодавством не визначені первинні документи з обліку видачі молока, отже, підприємства розробляють їх самостійно.
За роз'їзного характеру роботи працівнику виплачують грошову компенсацію, щоб він придбав молоко або інші рівноцінні харчові продукти на умовах, які передбачає колективний договір (частина 2 статті 7 Закону України «Про охорону праці»). Порядок виплати грошової компенсації за роз'їзний характер роботи нормативними документами не визначено, тому підприємства це питання мають вирішувати самостійно у колективному договорі.
Так само видають молоко працівникам, яких відрядили до іншого підприємства, де вони працюють у шкідливих умовах.
Крім того, відповідно до чинного законодавства, роботодавець може за власні кошти додатково колективним договором закріпити працівникам пільги і компенсації, не передбачені законодавством (частина 3 статті 7 Закону України «Про охорону праці»).

Відміна права дострокового виходу на пенсію
визнана – неконституційною

Рішенням від 22.05.2018 Конституційний Суд України (далі - КСУ) визнав неконституційним скасування права громадян достроково вийти на пенсію за 1,5 року до досягнення пенсійного віку в разі розірвання трудового договору в цей період з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Ця гарантія, на думку КСУ, спрямована на те, щоб убезпечити людей від безробіття через незалежні від них обставин і забезпечити сприятливі умови для їх повноцінного і гідного життя на старості.

Рішення КСУ набуло чинності в момент проголошення, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Текст рішення КСУ - http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-18