У переддень Новорічних свят до Федерації профспілок області з вітальною програмою завітали аматори ДЮЦ «Юність» (с. Нове). Самодіяльні артисти від душі порадували профспілковий актив щирими побажаннями, дотепними жартами та піснями. Є надія, що левова частка побажань від щирих людей у 2018 році здійсниться.

Що принесла пенсійна реформа колишнім працівникам торгівлі?
Розрекламована урядом Пенсійна реформа для мільйонів пенсіонерів сфери торгівлі та громадського харчування не принесла значного підвищення пенсій.
Незважаючи на значний стаж роботи - 40 років і більше - екс- працівники торгівлі та громадського харчування отримали мізерні доплати – від 100 до 300 грн., тому що коефіцієнти зарплати у них нижче одиниці. Це стосується всієї сфери обслуговування. Тобто, пенсія була 1300 грн., а стала 1500 грн. Це практично у 5 разів менше пенсій шахтарів, металургів, енергетиків.
Заробітна плата працівників сфери обслуговування завжди була нижчою, ніж працівників виробничої сфери. Наприклад, оклад економіста підприємств торгівлі у 1972 – 1987 роках був на рівні 90 крб., а середня зарплата по Україні у цей період 121,91 та 155,12 крб. А у продавців, кухарів, кухонних робітників, прибиральниць заробітна плата була ще менша. Відповідно і коефіцієнти зарплати таких працівників – майбутніх пенсіонерів були 0,7 - 0,6 одиниці. В умовах ринкової економіки до липня цього року регулювалися рівні торговельних надбавок і, при значному зростанню тарифів на електроенергію, воду, газ та плати за землю, на фонд оплати праці в підприємствах галузі залишалися незначні суми. Тому і зарплата працівників галузі також була нижчою від середньої по Україні. Крім цього, з початку незалежності України в процесі проведення комерціалізації, реструктуризації підприємств торгівлі багато з них були ліквідовані. На жаль, ряд безвідповідальних роботодавців таких підприємств не здали документи до архівів і працівники при виході на пенсію не могли отримати реальні дані про свою заробітну плату, або підтвердити стаж роботи. Тому пенсія їм була нарахована з мінімальних гарантій.
Нещодавно Міністр соціальної політики А. Рева запевнив, що готуються зміни до Пенсійної реформи, згідно з якими пенсіонерам, які мають великий стаж роботи, але мали невелику зарплату (сільгосппрацівники, фельдшери, медсестри), пенсії будуть підвищені. Очевидно, що для відновлення соціальної справедливості розміри пенсій повинні бути переглянуті і для пенсіонерів, які при низькій зарплаті багато років відпрацювали в сфері торгівлі, громадському харчуванні та сфері послуг.
Галузева профспілка звернулася з такою пропозицією до наших можновладців – Кабінету міністрів, Пенсійного фонду, Міністерства соціальної політики. Та чи будуть вони почуті і враховані?
Людмила Хриплива,
голова обласної організації Всеукраїнської
профспілки працівників і підприємців торгівлі,
громадського харчування та послуг

Як житиме область у наступному році?
Це питання розглядалося на засіданні Кіровоградської обласної тристоронньої соціально-економічної ради в контексті програми економічного і соціального розвитку області на 2018 рік. Директор департаменту економічного розвитку і торгівлі ОДА Ніна Рахуба презентувала доленосний для області документ, який після затвердження депутатами обласної ради стане основною програмою дій для досягнення економічного і соціального розвитку області. Але її реалізація залежить від економічної політики в державі. А тут, на думку голови ФПО Максима Баланенка, не все складається. У процесі економічних реформ під гаслами дерегуляції і децентралізації продовжують скорочуватись робочі місця в ключових галузях економіки, досі відсутня програма підтримки вітчизняної промисловості, збереження і розвитку трудового потенціалу.
ФПО, її членські організації (особливо бюджетники) уважно розглянули проект програми і мають намір взяти активну участь в її реалізації.
Максим Баланенко зупинився на деяких показниках програми. «Найбільш значущими вважаємо збереження трудового потенціалу області, або як його справедливо називають людським капіталом. У першому півріччі п.р. за даними служби статистики наша область в числі тих, де найвищий рівень безробіття за методологією МОП. Ми п'яті знизу за цим показником в Україні. Серед 418 тисяч населення області працездатного віку лише 365 тисяч працівників в числі зайнятих, 52 тисячі безробітних. У службі зайнятості зареєстровано 12 тисяч. Не секрет, що людина, яка не має постійного місця роботи, доходу, гарантованого соціального захисту, не буде чекати кращих часів, коли запрацює економіка - їй треба годувати сім'ю сьогодні. На початку вересня п.р. соціологічною групою «Рейтинг» проведено дослідження «Міграційні настрої українців», висновки якої м'яко кажучи невтішні. 44 відсотки або майже кожен другий опитаний шукають можливості працевлаштування за кордоном, серед молоді таких 68 відсоток. Для нашої області, населення якої стрімко зменшується така ситуація є загрозливою. Зараз розробляється проект обласної програми зайнятості населення на 2018-2020 роки. Визначаються напрями і заходи щодо поліпшення ситуації у сфері зайнятості. Свою роль у цій роботі профспілки вбачають в визначенні конкретних показників програми в колективних договорах, Територіальній угоді. Головне, сторонам соціального діалогу треба розуміти, що без належних трудових ресурсів не може бути економічного розвитку, реалізації наміченої програми».
Зупинився голова ФПО і на основній складовій збереження кадрів – на підвищенні рівня зарплати. У поточному році динаміка росту рівня зарплати була однією з найвищих в державі, значно підвищено її розмір, але глибинний аналіз статистичної інформації свідчить, що майже 9 відсотків працівників отримують зарплату до 3200 гривень і ще майже 28 відсотків - від 3200 до 4000 грн. Тобто, зарплату, розміром не вище фактичного прожиткового мінімуму отримують 37 відсотків працівників. Планки у 500-600 доларів середньої зарплати, названої губернатором, досягли лише 3,6 відсотка штатних працівників. Профспілки вважають, що в області недостатньо використовується для підвищення зарплати договірне регулювання трудових відносин через колективні договори і угоди. Лише ці документи регулюють такі питання, як підготовка кадрів, оплата праці, надання соціального пакета. Переговори у нинішньому році з укладення колдоговорів показали, що роботодавці прагнуть зменшити всіма способами гарантований рівень оплати праці та соціальний пакет, протидіють створенню профспілок, деякі навіть вдаються до ліквідації профорганізацій.
До речі, профспілки вимагали встановити у Державному бюджеті на 2018 рік мінімальну заробітну плату на рівні, не нижче фактичного прожиткового мінімуму – не менше, ніж 4023 грн., але депутати цю пропозицію не підтримали. Проте профспілки не відмовилися вести подальшу роботу в цьому напрямку. А поки що мета профспілок: домагатися визначення в колдоговорах розміру тарифної ставки працівника І розряду на рівні, що перевищує розмір мінімальної зарплати і боротися за внесення цієї норми до нової Генеральної угоди.
Зупинився Максим Баланенко і на болючій проблемі: галопуючих цінах. За результатом моніторингу фахівців ФПУ, скасування державного регулювання на соціально значущі товари призвело до зростання цін на окремі товари щоденного споживання до 30 відсотків. У своїх вимогах до Кабміну профспілки наполягають на відновленні такого регулювання. В області теж є важелі для зниження цін хоч би на продукти харчування. Дуже гарно відкрилися в області соціальні магазини, але з часом ціни в них на окремі продукти стали набагато вищими, ніж у супермаркетах. Привертає увагу намір сприяння розвитку фірмової мережі місцевих товаровиробників, проте поки ще зелена вулиця аптекам, ломбардам, «готівочкам».
Одним словом. кожній із сторін діалогу треба докласти зусиль, щоб індекс споживчих цін в області був нижчим від середнього в Україні.
Марія Іванова

Що чекає культурну галузь?
Відповідь на це запитання шукали учасники пленуму обкому профспілки працівників культури. Профспілкові організації спільно із соціальними партнерами в умовах глобальних реформ вживали заходи щодо збереження закладів культури, спортивних організацій та ЗМІ. Найперше, приділялася увага поглибленню конструктивного соціального діалогу з усіма гілками влади. Підтвердженням реального соціального діалогу профспілки культури є завершення переговорного процесу, підписання та реєстрація галузевих угод.
Пріоритетним напрямком профспілки є забезпечення соціальних гарантій працівників, перш за все, законодавчо визначеного рівня оплати праці. Саме тому, з метою встановлення єдиних підходів в оплаті праці працівників культури, профспілка неодноразово порушувала питання щодо внесення змін до Постанови КМУ №1026 в частині надання можливості виплачувати цій категорії працюючих доплату за вислугу років з фонду оплати праці, а не за рахунок коштів спеціального фонду та коштів, отриманих від господарської діяльності. Таке право передбачено урядовою постановою №151, яка з'явилася в результаті профспілкових зусиль.
Інша ініціатива профспілки працівників культури також дала позитивні результати. Перед урядом було поставлене питання щодо перегляду суми добових витрат на відрядження в межах України. Саме про це йшлося в ході перемовин Голови профспілки Л. Перелигіної з держсекретарем Мінсоцполітики та у зверненні до очільника уряду. На підставі доручення, даного Прем'єр-міністром України було внесено зміни до постанови КМУ №98 та значно підвищено суму добових витрат, яка тепер – 60 грн. та суму витрат за найм житлового приміщення – до 600 грн.
Відбулося також підвищення оплати праці педагогічних працівників навчальних закладів – на 2 тарифні розряди. Велика робота соціальних партнерів та спортивної громадськості була проведена для підвищення зарплати з 1 вересня 2017 року більш ніж 15-ти тисячам фахівців у сфери спорту. Проте до ейфорії ще далеко. Спілчан турбують нагальні питання: стрімко, майже щоденно зростають ціни, як вижити у складних умовах, що робить держава аби послабити тягар, який ліг на плечі працюючої людини? Уже переживали подібний час, тоді був достатній запас міцності і ми вистояли, думаю, і цю кризу переживемо. Ще турбує зменшення потреби у застосуванні праці. До того ж, ситуація на офіційному ринку праці одна, а насправді вона набагато гірша: безробітних набагато більше. Тому захист кожного робочого місця і права працівника на працю має стати для профспілкових організацій завданням номер один. Надважливе завдання: домогтися укладення колективних договорів, які б гарантували збереження зайнятості, що стане мотиваційним фактором профспілкового членства. Словом, у колдоговорах і угодах треба передбачити такі заходи, реалізація яких спільно з нашими соціальними партнерами дасть можливість зберегти робочі місця, заклади культури, мистецтва, спорту, преси та телебачення.
Влада має намір оптимізувати освіту, медицину, культуру, скинути зі своїх плечей на місцеві бюджети. В черговий раз запроваджуються заходи жорсткої економії коштів, які призводять до зубожіння людини праці через зростання цін і тарифів. І це відбувається одночасно із заморожуванням державних соціальних стандартів.
Міністерство культури сформувало бачення реформи і в 2017 році реформа децентралізації вийшла на етап, коли кількісні показники повинні були перейти у нову якість надання послуг. Було напрацьовано маршрутну карту просування реформи в галузі культури. Для досягнення мети міністерство культури провело моніторинг стану галузі та визначило низку проблем, що пов'язані із забезпеченням культурних прав громадян. В липні розроблено проект стратегії реформи децентралізації в галузі культури, який передбачає 3 моделі нового культурного простору. Погоджено дві моделі розташування культурних просторів: на базі центрів надання адміністративних послуг та як окремі одиниці. Я – за другу модель. За першої моделі ми втрачаємо статус бібліотекаря, клубного працівника, викладача. Відразу ж наші соціальні гарантії зникають.
За наполяганням профспілок Міністерство культури, урешті, перейнялося питанням надання професійних послуг закладами культури. Питання культурного мінімуму частково обумовлено споживчим кошиком, який уряд востаннє переглядав у жовтні 2016 року. Згідно з ним українці щороку повинні мати можливість купувати півдюжини книжок і 6 разів на рік відвідувати заклади культури. Саме для забезпечення соціальних гарантій населення на отримання культурних послуг за місцем проживання Міністерство культури разом з іншими міністерствами розробило проект мінімальний культурний кошик, тобто мінімальні стандарти забезпечення культурними послугами, який сьогодні перебуває на обговоренні громадськості. Віриться, що цей стандарт зобов'яже державні органи надавати та фінансувати послуги та забезпечувати право на отримання безплатних культурних послуг. За рахунок інструменту децентралізації будуть реалізовані 36 проектів в галузі культури. Крім того, з'являться нові або будуть модернізовані існуючі заклади культури. На жаль, райони мало використовують можливості інвестпрограм, а дарма, адже будівництво і проведення капремонтів переходить у Держфондекономрозвитку. Розширено перелік платних послуг, створюється електронно-інформаційного ресурсу культурної спадщини. У той же час доводиться констатувати, що кількісні показники зростання місцевих бюджетів не призвели до якісних результатів культурного розвитку територій. Люди не відчувають цього зростання.
Криза створює загрозу згортання культурного процесу в регіонах. Більшість місцевих закладів культури відпрацювали свій ресурс і це є викликом при створенні ОТГ. Тобто держава багато років не фінансувала капітальні ремонти, модернізацію матеріально-технічної бази, а сьогодні хоче у такому стані заклади культури кинути на місцеві бюджети. Величезною проблемою є нерозуміння деякими місцевими керівниками значення закладів культури, тому існує загроза їх ліквідації або перепрофілювання. Завдання профспілок – не допустити цього, працювати з депутатами, переконуючи у необхідності закладів культури.
Зоя Кадук,
голова обкому профспілки працівників культури

Селищу Новому – 40 років
Ніби й не ювілейна дата, але кругла, гарна, яка означає перехід до зрілості, тому новенці відсвяткували її від душі. Привітати їх із 40-м днем народження зібралося багато поважних гостей, серед яких – міський голова Кропивницького Андрій Райкович, народний депутат України Станіслав Березкін, депутат міської ради Валентина Яремчук, голова обкому профспілки працівників державних установ Віктор Федотов.
40 років для населеного пункту – зовсім молодий вік, але за кожним із цих років стоїть безліч імен, подій, які залишили добру пам'ять і вагомий відбиток у долях тисяч людей. Хоча усі 8,5 тисячі мешканців селища не лише новенці – вони жителі обласного центру. З містом селище пов'язує не лише адміністративна біографія, багато людей працюють, навчаються, їздять на відпочинок у місто. Чимало з поважних людей починали свій трудовий шлях із селища Нового.
Вітаючи зі святом, Андрій Райкович наголосив, що для обласного центру Нове – не околиця, а важлива адміністративна складова. Вирішуються питання з якісною подачею в селище тепла. І в той же час слід думати і про воду, і про дороги. Проблем багато, але головне, мати бажання їх долати. «І разом, поступово, це буде зроблено, - зазначив А. Райкович. – Дві школи, два дитсадки, школа мистецтв, музична школа, ваш талановитий танцювальний колектив «В гостях у казки», медична амбулаторія, комунальні служби, обласна психіатрична лікарня, торговельна мережа – це яскраве свідчення, що селище живе, розвивається і мріє про майбутнє».
Міський голова вручив шанованим новенцям від облдержадміністрації, міської ради та її виконавчого комітету грамоти, подяки та цінні подарунки. Станіслав Березкін, вітаючи мешканців селища зі святом, побажав їм реалізувати плани розвитку та процвітання, а також передав селищному голові Сергію Денисенку сертифікат на меблі для селищної ради. Подарунком від народного депутата також став виступ солістів обласної філармонії.
Цитуючи слова місцевого поета, з вітальним словом від президії обкому профспілки працівників держустанов на зібранні виступив Віктор Федотов:
Велика вдячність за добро,
Що ви даруєте громаді,
На вашій нелегкій посаді,
Як кажуть: що б там не було!
Грамоти та фінансову підтримку від обкому профспілки отримали голова профкому селищної ради Н. І Денисенко та активні члени профспілки Г.І. Семенюк, О. В. Лапніна, Я. В. Потапенко, Л.М.Бажан.
Свято супроводжували виступи колективу театру танцю «В гостях у казки» ДЮЦ «Юність». Фінальним акордом дійства став розкішний виступ «Зорян».
Прес-центр ФПО

Куди рухається державна служба?
Хоч Закону України «Про державну службу» вступив у дію ще у травні 2016 року, у державних службовців він і досі на слуху. Про його «плюси» і «мінуси» йшла мова під час пленуму Кіровоградського обкому профспілки працівників держустанов. Із народженням цього закону мало розпочатися комплексне реформування державного управління та створення професійної, політично незаангажованої державної служби, але є чимало підводних рифів.
Реформа держслужби мала на меті досягти три основні мети: оптимізувати кількість держслужбовців, вирішити питання гідного рівня зарплати і прозорого та чесного прийому на посади фахівців високого рівня. На жаль, оптимізація часто асоціюється з поняттям «скорочення», яке проводиться механічно. Тут має діяти раціональний підхід: якщо на державний орган покладається більше функцій, то має бути й належне кадрове забезпечення. Скажімо, збільшується навантаження на відділ, що займається організацією соціальних виплат, то треба уникати скорочення працівників. А якщо держава зменшує регулятивну функцію, скажімо, у сфері сільського господарства чи економіки, то відповідно має бути й скорочення кількості працівників у відповідних департаментах. Якщо ж кількість державних службовців необхідно скоротити у кілька разів, то тим, що залишаються, логічно слід встановити гідні зарплати, але... Скорочення продовжуються, наступне має відбутися тоді, коли частина повноважень у рамках децентралізації відійде від держслужби до органів місцевого самоврядування.
Доведення зарплати державного службовця до гідного рівня – ще один із бажаних ефектів реформи. І був прогноз щодо її зростання: чиновник найнижчої категорії повинен мати посадовий оклад до 2018 року щонайменше – дві мінімальні зарплати. Але зарплатний мінімум держслужбовця «прив'язали» до прожиткового мінімуму, а не до мінімальної зарплати. Крім того, бюджет виявився неготовим до задекларованого підвищення зарплат. Керівники отримали більшу зарплату, а спеціалісти, як кажуть, піймали облизня. У 2016 році навіть зустрічалися факти невиплати премій, відпусток без оплати, неповного робочого дня. У відповідь на наші звернення до Президента, КМУ Кабмін збільшив видатки на оплату праці держслужбовців на 2016, потім на 2017 роки.
Деталізовано у Законі умови прийому на посади держслужбовців. Новацією є запровадження відкритих конкурсів на посади, які проводять спеціальні комісії за участю громадськості. Аналіз діяльності комісій свідчить про наявність проблем, які вимагають нагального вирішення, зокрема є потреба у вдосконаленні методології оцінювання кандидатів на посади, підготовці більш фахових завдань, врахування громадської думки під час відбору. Який висновок можна зробити від участі у засіданнях конкурсних комісій? Існує дефіцит гідних, підготовлених кандидатів. Можна сказати, 50 відсотків – кваліфіковані претенденти, а 50 – далекі від уявлення про майбутню роботу. На жаль, на керівні посади потрапляють випадкові люди, які, наприклад, не мають досвіду роботи.
Низька зарплата у рядових держслужбовців, дефіцит кадрів і відсутність механізму їх підготовки – не єдині проблеми. На жаль, немає довіри до держави, як до роботодавця. Фахівці не хочуть працювати там, де панує бюрократія, корупція, безвідповідальність, неможливість щось змінити і, зрештою, там, де питають, як з розумного, а платять, як дурному. Зате у вищих ешелонах все відбувається по-іншому, наприклад, у міністерствах створюються нові підрозділи, директорати, які будуть впроваджуватимуть реформи в життя, у яких зарплата складатиме від 50- до 70 тис. грн. А хто реально на місцях здійснюватиме реформи? Так, рядові держслужбовці, зарплату яких прирівнено до оплати праці некваліфікованих працівників. Держава відгородилася від «низів» і не чує їхні проблеми.
Профспілка займає активну позицію щодо запровадження реформ державної служби, зокрема у питаннях моніторингу стану реалізації Закону, залучення структурних ланок до роботи над нормативно-правовою базою, проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи. Здійснюючи попередню експертизу законопроектів, актів КМУ, ЦК профспілки не погодив жоден з тих, які б погіршували соціально-економічні та трудові права працюючих.
Учасники пленуму обурені зневажливим ставленням держави до них, виконавців державних програм і провідників державної політики на місцях, низькою оцінкою їхньої праці і прийняли Звернення до Президента України, Прем'єр-міністра та Голови Верховної ради. У Зверненні також ідеться про пенсійного забезпечення держслужбовців. Колишні держслужбовці терпляче чекали, коли їм перерахують пенсії за діючим на той час законом, адже з їхньої зарплати щомісячно, протягом 10-20 років відраховували ЄСВ у розмірі не 3,6 відсотка, як у всіх, а 6,1 відсоток. Натомість вони отримали пораду про перехід на звичайну пенсію. Крім того, відмінили й виплату 10 посадових окладів при виході держслужбовців на пенсію. Такого привселюдного приниження честі і гідності держслужбовців ще не було.
Виникає справедливе запитання, чи може за такої неповаги до себе, явно несправедливого ставлення державний службовець сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки? Обласна профспілкова організація упевнена: «Ні» і закликає у 2018 році підвищити зарплату не тільки народним депутатам, а й рядовим держслужбовцям, які забезпечують виконання законів, прийнятих Верховною Радою. Учасники пленуму також вважають неприпустимим заяви деяких посадовців про те, що людина повинна буде вибирати: або пенсія або зарплата. У більшості пенсіонерів (державних у т. ч.) пенсія при сьогоднішніх цінах не може забезпечити навіть фізичного виживання.
Віктор Федотов,
голова обкому профспілки працівників держустанов