Пам'ятаємо тебе, Денисе, і безкінечно сумуємо
Ніхто не міг подумати, що страшні часи стануть нашим життям, що північний сусід виявиться лютим агресором, який, ігноруючи норми міжнародного права, мирного співіснування, цинічно нищитиме міста і села, забиратиме людські життя. Але кожен з нас зрозумів: це велике щастя жити у своїх домівках і ходити по рідній землі. Просте щастя, але якою величезною ціною воно дістається, ціною життів найкращих синів і доньок України, а також цивільного невинного населення.
Минає рік, як на Харківському напрямку загинув кропивничанин Денис Іванов. Дехто за все довге життя не зробив і сотої частки того, що встиг Денис за свої 43 роки. Після навчання у ЗОШ №24 і №35 на відмінно освоїв кілька професій. У ПТУ №2 (регіональний центр профтехосвіти) отримав спеціальність столяра, згодом закінчив курси газоелектрозварника. Вищу освіту отримав в інституті розвитку людини «Україна» за спеціальністю менеджмент. Захоплювався спортом, футболом. У свої роки досягнув багато, не встиг лише створити сім'ю, насолодитись мирним життям, здійснити мрії.
Я не знала особисто Дениса, але чула лише гарні відгуки і захоплення цим скромним хлопцем. Багато років знаю його маму, Ларису Володимирівну, яка працює у всеукраїнській газеті «Діалог». Відповідальна, скрупульозна, зібрана, компетентна, легко освоює нові напрямки роботи, і на будь-якій ділянці стає профі. Іще один плюс до її характеристики – виховала чудового єдиного сина, справжнього чоловіка, патріота. Усі, хто мав щастя з ним спілкуватись, підкреслюють, що Денис – це суцвіття чеснот: порядний, чесний, сумлінний... Працював газоелектрозварником на ПрАТ «Ельворті», був чудовим фахівцем, майстром з великої літери. Його професіоналізм і досвід були безцінними, а відданість справі – зразковою. Костинтин Драченко зазначив: «Мені не довелося з Денисом воювати, але ми разом працювали. Я завжди знав, до кого можна звернутися, якщо в цеху був Денис. Безвідмовний, працьовитий хлопець, на якого можна було покластися». Жив не на показ, не демонструючи свої риси, а добросовісно виконував свою справу. Ніколи не ховався за чужі спини, не шукав тепле місце чи якусь лазівку. Саме такі юнаки без зволікань стали на захист країни. Їм довелося зблизька бачити очі та лють ворога.
Так сталося, що Денис строкову службу не проходив, за станом здоров'я. Проте війна не запитує про здоров'я. Коли призвали, не вагаючись, пішов захищати Україну, яку любив понад усе. Він добре розумів, що свобода і мир – це не просто слова, а цінності, за які треба боротися. Так Денис змінив мирну професію на військову: був рядовим солдатом, потім старшим на посаді старшого навідника третього механізованого батальйону. Пройшов сім кіл пекла на одному з найгарячіших напрямків зіткнення з ворогом - Харківському. Отримав кілька контузій, були й інші серйозні захворювання, але це не завадило воїну до останнього подиху мужньо виконувати «на передку» непросту місію захисника України. За період служби був нагороджений медалями «За оборону рідної держави», «Незламним Героям російсько-української війни», має статус «Ветеран війни, Учасник бойових дій». Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Денис Олександрович Іванов загинув 16 січня 2025 року в районі населеного пункту Першотравневе Куп'янського району під час виконання бойових завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Ішов на завдання, не думаючи, що воно виявиться останнім. Його мужність і самопожертва навічно вписані в історію України.
Словами не передати сум за передчасно обірваним життям рідної людини. Ось як відгукується про коханого його наречена: «Денис був для мене дуже особливою людиною, найріднішою, насамперед, - найкращим другом. Він – єдиний такий у світі: ніжний, уважний і дуже вразливий. Справжній чоловік, який умів підтримати мене у тяжку хвилину і заспокоїти. Я ніколи, за будь-яких обставин не чула від нього лихого слова. Завжди бачив в людях тільки хороше і ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Таких ще треба пошукати. Мене вражала його щирість – не всім вона властива. Іноді нагадував мені дитину, таку невинну і наївну, яка ще вірить у дива, у справедливість. Він занадто був правильним для нашого часу, а це рідкість сьогодення. Я дуже хочу, щоб таких чоловіків, як Денис, було більше у цьому світі. Скажу чесно, я не очікувала, що він піде воювати, з його букетом хвороб. А він зателефонував мені й сказав буденно: «Я на війні». Для мене це був шок. Боялася, що війна змінить його, розіб'є віру у все хороше, але мій Герой залишився зі своїми принципами. Він завжди говорив: «Усе буде добре, ми зможемо, ми мусимо». На жаль, війна забрала мого Дениса».
Однокурсниця з університету Ольга Смітюха зазначила: «Денис був доброю, дещо наївною, чуйною, товариською людиною. З ним було завжди цікаво спілкуватись. Світла йому пам'ять. Герою слава і вічна пам'ять».
Рідні не знають, де черпати сили, аби пережити непоправну втрату - сина, онука, племінника, брата. Вони не просто любили Дениса, а називали сонечком, надією та опорою для батьків. В дитинстві ріс розумним, допитливим, трудолюбивим, любив тварин, природу. Завжди допомагав літнім людям, в першу чергу бабусі та дідусеві. «Наш рід дуже великий і всі обожнювали Дениса. Як жити тепер без нього? Ми пишаємося нашим Героєм і безкінечно сумуємо за його посмішкою, словом, обіймами»...
Марія Іванова,
пресцентр ФПО

Хочу бачити довкола молодих красунь
Майже щодня я спостерігаю такі картинки з життя. Дівчата, старшокласниці, можливо й, студенти зовсім не стежать за своїм зовнішнім виглядом: неохайні, волосся немите, взуття брудне, колір одягу – жах, ще й складається враження, що не з того плеча. Звісно, далеко не всі представниці жіноцтва мають такий вигляд, більшість - ніби з обгортки журналу зійшли. Такими дівчатами хочеться милуватися. Та є й чимало випадків не з тієї обгортки, які потрапляють на очі.
Зайдеш у громадський транспорт, а він часто-густо переповнений, «красуні» метеляють довгим немитим волоссям перед очима – приємного мало. За поручні чи сидіння триматись неможливо, бо скрізь волосся. Місцями старшим не поступаються, розмовляють голосно, іноді брутально. Зробити зауваження не можна, бо нарвешся на неприємність або просто засміють, як відсталу людину. Чомусь хамство, неохайність набирають обертів у моді. Співчуваю кондукторам, які змушені такі непривабливі картинки спостерігати щодня...
Ось я й думаю, яка ж із цих дівчат буде мати, дружина, господиня? Яку сім'ю вона створить, як виховуватиме власних дітей, яким потрібен гідний приклад? Очевидно, який несмак у них зовні, такий негатив у них в душі і серці. Як можна покохати таку порожнечу?
Такі дівчата-винятки протягом дня перебувають у навчальному закладі, спілкуються з викладачами, друзями – це ж сором. Де ця молодь переймає відразливу зовнішність, певно, вважаючи, чим грубіше і брудніше, тим кращий вигляд матиме? Чому вона не переймає красу, охайність, чистоту? Малеча іде до школи гарно вбрана, акуратна, волосся зібране – любо глянути, а підлітки 14-17 років ніби з іншої планети зійшли. Чому поруч зі мною має перебувати такий неохайний негатив?..
У Європейських країнах таке знервоване, неохайне створіння не допустять ні в навчальний заклад, ні на робоче місце. Є правила етикету, поводження в громадських місцях. Не можна своїм виглядом псувати настрій іншим. Психологи там працюють на вищому рівні, прищеплюючи гарні манери, уміння пристойно одягатися, відповідно поводитися.
Я спілкуюся з позитивними людьми, дивлюся на гарні речі, прагну удосконалити себе. Приміром, навчаюсь, як красиво зав'язати шарфик, який колір одягу підібрати, щоб око радувало. І собі приємно, і оточуючим. Де наші медики, перукарі, дизайнери? Чому не розвивають почуття краси у підлітків, в першу чергу у дівчат?
Наша країна має неповторну історію, у нас – найкращі представниці прекрасної частини людства. І ось такі клякси-негативи. Складається враження, що частина молоді сама себе заганяє в негатив, не думаючи про наслідки. Вважаю, що в навчальних закладах потрібно запровадити виховні години,запрошувати на них фахівців, проводити конкурси, вечори... Ці навички ой як згодяться у майбутньому.
Хтось дорікне мені, що тема не на часі, але нам випало жити у такий складний час і це проміжок ніяк не перенесеш в іншу площину. Незважаючи на зовнішні обставини, треба жити сьогодні, випромінювати із себе красу, нести її в маси. Тим і сильна українська нація, що повноцінно живе, як кажуть, всупереч і незважаючи ні на що. Один психолог під час тренінгу підкреслив, що він захоплюється жінками, які, не дивлячись на війну, стежать за собою, наносять макіяж, роблять зачіски. Чому ж молодь не переймає цей цінний досвід?
У Федерації профспілок області діє Молодіжна рада, до її складу входять студенти і працююча молодь, так би мовити, вищого ґатунку. Вони як збираються, любо дивитись на них – у присутніх поєднується і зовнішня краса, і внутрішній світ. Можливо, дати доручення, щоб її члени проводили виховну роботу з однолітками, в колі студентів? Це було б здорово, адже найкращий вплив відчутний з уст ровесника. Недаремно кажуть: краса врятує світ. Вважаю, що кожен на своєму місці має докласти зусилля задля перевиховання негативної частини молоді. Українська жінка повинна залишатися найкращою...
Євгенія Герасімова,
голова Кіровоградської районної
організації профспілки працівників АПК.

Вітання – Подолічу
Шановний Анатолію Івановичу!
Від усієї душі вітаємо Вас зі святом на особистому календарі - Днем народження!
Ви добросовісно несете службу на головному посту Федерації профспілок області та гарантуєте порядок і спокій у Будинку спілок. Велика Вам вдячність за пильність і самовідданість.
Бажаємо Вам міцного здоров'я, безмежного щастя, стабільного достатку, яскравого вогнику в душі, родинного добробуту та затишку!
Витримки Вам, оптимізму, радості та віри у краще майбутнє! Хай Вам таланить у всіх починаннях і справах, рідні та близькі дарують турботу й увагу, а кожен новий день приносить натхнення та упевненість у собі!
Миру та злагоди Вам, Вашій родині та усій Україні!
З повагою
Від імені трудового колективу ФПО
Голова Федерації профспілок області Оксана Терлецька

Залишилися гарні враження
22 грудня відбулося надзвичайно цікаве засідання Молодіжної ради ФПО. Пізнавальне і корисне. Наприкінці зібрання його ведуча, заступник голови МР Олена Пирогова запросила присутніх поділитися враженнями. Усім сподобався і профспілковий урок, який розширив знання про профспілку (голова обкому профспілки працівників культури Зоя Кадук), і підсумково-вітальні слова Голови ФПО Оксани Терлецької, і, звісно, тренінг щодо захисту від стресу. Ці знання члени Молодіжної ради понесуть у свої колективи, поділяться ними з друзями.
Пресцентр ФПО

Завдання колдоговірної роботи на 2026 рік
Відбулося засідання Президії обласної організації профспілки працівників АПК, на якому розглядалися основні завдання з колективно-договірної роботи на 2026 рік.
За словами голови обласної організації Альбіни Гончаренко, в умовах воєнного стану необхідно, щоб положення колективних договорів забезпечували соціальну та правову захищеність членів профспілки. Вона назвала основні завдання профспілки: продовжувати конструктивну співпрацю зі сторонами соціального діалогу, спонукаючи роботодавців утримуватися від односторонніх дій у трудових відносинах із працівниками та зупинення дії окремих положень колективного договору.
Серед основних завдань – сприяння розвитку виробництва, збереження і створення робочих місць, впровадження заходів щодо запобігання на підприємствах масових звільнень працюючих з ініціативи роботодавця. Передбачені зобов'язання щодо оплати праці. Розмір тарифної ставки робітника І розряду у колективному договорі – відповідно до прийнятої галузевої угоди. Збереження середнього заробітку або виплати щомісячної матеріальної допомоги працівникам підприємства, призваним на строкову військову службу у період дії правового режиму воєнного стану. Підвищення рівня оплати праці осіб, які працюють на об'єктах критичної інфраструктури, на підприємствах.
Важливо забезпечувати на період воєнного стану проведення у встановленому порядку атестації новостворених робочих місць за умовами праці з обов'язковим залученням до її проведення представників профспілок. Передбачено сприяти працевлаштуванню та створенню адаптованих відповідно до висновків МСЕК робочих місць для осіб з інвалідністю. Містяться у завданнях і питання гендерної рівності, молодіжної політики, соціального розвитку, гарантій і пільг, запобігання та протидії мобінгу...
Пресцентр ФПО

Шановні колеги, шановні спілчани!
Щиро вітаємо Вас із Різдвяними та Новорічними святами!
Прийдешні Різдвяні та Новорічні свята – особливі, вони осяяні світлом добра і милосердя, людяності та душевного тепла. Це час сімейного затишку, сподівань, мрій і здійснення найзаповітніших бажань. Тож хай світло вефлиємської зірки зігріє Ваші серця, наповнить щастям Ваші домівки, принесе благодатні дари любові, подарує гармонію і спокій.
Бажаємо кожному з Вас світлої радості в родинному колі, віри в серцях, надії на краще майбутнє, миру в кожній українській оселі і на всій рідній землі! Нехай ці свята стануть початком року, який буде для нас щедрим на добрі справи та здобутки, а новорічне диво стане частиною гарного настрою на увесь рік! Висловлюємо упевненість, що Новий рік стане для нас переможним, принесе добробут, стабільність і реальні зміни на краще.
Веселого Різдва та щасливого Нового року!
З повагою
від імені Президії ФПО
Голова Федерації профспілок області 

Оксана Терлецька