Чотири роки великої війни
Україна переживає найскладнішу зиму за чотири роки війни. Однак попри обстріли, руйнування енергетики та невизначеність переговорного процесу українці не готові до капітуляції. Українці вкотре демонструють стійкість нації.
За чотири роки повномасштабної війни Україна завдала чималих втрат Росії як у живій силі, так і в озброєнні та ворожій техніці. а інформацією головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, з кінця січня цього року на Олександрівському напрямку Сили оборони відновили контроль над 400 км² території та вісьмома населеними пунктами.
У Києві тривають заходи з нагоди 4-ї річниці повномасштабного вторгнення РФ. Столицю відвідують представники ЄС, НАТО та парламентських делегацій з різних країн світу.
На сьогодні запланована "коаліція охочих" та саміт "Україна - країни Північної Європи та Балтії".
Засідання "коаліції охочих" пройде у форматі відеоконференції. Головуватиме у форматі онлайн на ньому президент Франції Еммануель Макрон, а співголовою виступить прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер.
Водночас Лондон оголосив про новий пакет військової та гуманітарної допомоги Україні. У британському уряді повідомили, що в межах багатонаціональних сил для підтримки України вже працює штаб чисельністю близько 70 осіб.
Президент Володимир Зеленський у зверненні до четвертої річниці повномасштабної війни подякував українцям за стійкість і спротив, наголосивши, що саме народ став силою, яка допомогла країні вистояти і зберегти державність.

Головне: працівники розуміють, що у нас - своя передова
До обговорення теми на засіданні Ради ФПО щодо ефективності співпраці профспілок, влади і роботодавців, долучилася голова профкому КП «Теплоенергетик» Ольга Синицька:
Очолюю первинну профорганізацію майже 20 років. Змінювалися часи, назви, власники – зараз підприємство комунальної власності. За цей час проблем менше не стало, навпаки вони тільки додаються. Тим паче війна внесла свої корективи. Частина працівників звільнилася, жінки виїхали за кордон, чимало кваліфікованих чоловіків мобілізовані. Багато працює пенсіонерів, яких немає кому замінити. Є бажаючі влаштуватися на роботу, особливо з числа внутрішньо переміщених осіб, але дізнаються про зарплату, розвертаються і йдуть.
Наше підприємство належить до критичної інфраструктури, під час повітряних тривог працівники залишаються на своїх робочих місцях біля свого обладнання або виконують ремонтні роботи на теплових мережах чи водопостачання для забезпечення споживачів, водою, теплом та електрикою. Є роботи, які не можна залишити під час тривоги. Якщо залишити незавершену, то наслідки можуть бути непередбачувані. Головне – працівники розуміють, що у нас - своя передова.
Що найбільше засмучує? Те, що при необхідності перегляду зарплати у зв'язку з підвищенням мінімальної зарплати для працездатних осіб або змін у Галузевих угодах колектив повинен чекати його до шести місяців. А все тому, що тимчасово, на період подолання фінансових труднощів, але не більше, як на шість місяців з дати підписання чи внесення змін можна застосовувати на підприємстві норми оплати праці, нижчі ніж визначені Генеральною чи Галузевими або регіональними угодами, та не нижче державних норм і гарантій праці.
А чому на підприємстві постійні фінансові труднощі? Чому Кропивницька міська рада постійно допомагає підприємству фінансово? Пояснюю: КП «Теплоенергетик» заборгував за газ 872 млн. грн. Проте є й наші боржники: енергоринок за отриману електроенергію до 2019 року заборгував підприємству 12,9 млн. грн., Укренерго – тільки за 2024-2025 роки заборгував – 26,1 млн. грн., населення за тепло – 171 млн. грн. Держава винна підприємству 803,5 млн. грн. – це різниця в тарифах. Для населення тарифи на тепло не підвищують, тому держава повинна відшкодовувати, але не робить цього. Ось таке замкнуте коло. Мабуть, якби нам повернули борги, то ми б не були збитковими?
Підприємство користується двома Галузевими угодами: енергетичної галузі та житлово-комунального господарства. Якщо з 1 січня у Галузеву угоду комунальників були внесені зміни в частині оплати праці, то в Галузевій угоді енергетиків з 2021 року – жодних змін, незважаючи на неодноразові звернення до ЦК Профспілки щодо внесення змін, але зрушень немає. Невідомо, хто це блокує? Перемовини відновилися, а чим вони закінчаться, невідомо. У зв'язку з підвищенням податків, зростанням цін на життєво важливі товари, комуналку рівень нинішньої зарплати знецінився. Середня зарплата у січні ц. р. – 18 131 грн. з нарахуваннями (сюди входить зарплата керівників, фахівців, рядових працівників).
Бригади нашого підприємства дуже допомагають містам, які цього потребують. Зараз бригади працюють над відновленням теплопостачання у столиці. Допомагали Херсону, Каховці, іншим містам. З 2024 року наші працівники будують фортифікаційні споруди. Профком спільно з керівництвом допомагає військовим частинам, відповідаючи на їхні запити. Підтримка ЗСУ сьогодні – у пріоритеті.

Молодіжна рада ФПО розпочинає онлайн-естафету до Дня української жінки
#ЖінкаЯкаНадихає
Схиляємося перед українською Жінкою – Воїном
Коли говоримо про захист, ми часто уявляємо силу. Але справжня сила - це не лише м'язи чи зброя. Це очі, в яких відображається спокій посеред шторму.
Сьогодні мій пост про українську Жінку-Воїна. Про ту, яка змінила сукню на піксель, а затишні вечори - на холодні бліндажі та варту під зорями.
Чому вона надихає? Свідомий вибір: вона тут не тому, що мусить, а тому, що не може інакше. Її любов до дому виявилася сильнішою за страх.
Професіоналізм: Вона на рівних керує дронами, рятує життя як медик, влучно стріляє або координує складні операції. Для неї немає слова «неможливо». Тендітність у броні: Попри залізо навколо, вона залишається Жінкою. Тією, що знаходить силу посміхнутися побратимам і берегти в серці ніжність до рідних.
Кажуть, у війни не жіноче обличчя. Але у нашої Перемоги воно точно має такий погляд — впевнений, глибокий і сповнений віри.
Ви - наша гордість, наш щит і наше натхнення. Повертайтеся живими!
Олена ПИРОГОВА,
викладач КЗ «Кропивницький міжшкільний ресурсний центр №1»,
заступник голови Молодіжної ради ФПО
Долучайтеся!!!

Можливо, потрібен інший формат соціального діалогу?
До засідання Ради ФПО, яке відбулося 19 лютого, підключилася онлайн голова обласної організації профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості Любов Липко:
Хочу поділитись про наболіле – несправедливо низькій рівень заробітних плат в енергетичному секторі. І просоціальне партнерство. Здавалося б, всі розуміють, що енергетика є однією з високотехнологічних галузей, а підготовка спеціалістів довготривалою. Про значення енергетики для народного господарства не треба і говорити - всі це розуміють. Особливе розуміння приходить під час відключень світла. Всі відчувають на собі, як це воно жити без світла. Немає світла - немає і опалення. Немає світла - не працюють у «висотках» і електроплити, а це означає, що немає можливості приготувати їжу. Немає світла - не піднімається на верхні поверхи багатоповерхівок вода. Немає світла і колапс. А про те, як ризикують життям енергетики під час ліквідацій наслідків бомбардувань рф нашої території годі і говорити.
Так чому Профспілка енергетиків і соціальні партнери не можуть домовитись про рівень зарплат та переглянути Галузеву угоду, ті мінімальні гарантії, які закладаються в цю угоду, нижче яких не може бути зарплата енергетиків. Хто і навіщо гальмує цей процес?
Намагання Профспілки енергетиків домовитись з роботодавцями про внесення змін до Галузевої угоди щодо оплати праці, блокуються роботодавцями. При цьому держава в особі Міністерства енергетики демонструє незацікавленість, мовляв домовляйтесь з роботодавцями самі. А чому самі? Адже держава , відповідно до Закону «Про соціальний діалог» є стороною переговорного процесу. Хіба низький рівень зарплат в енергетиці не має турбувати державу? Адже енергетика - це високотехнологічна галузь і спеціалісти такої галузі на дорозі не валяються. Мабуть, саме держава, разом з Профспілкою має бути зацікавлена в тому, щоб високий рівень зарплат утримував тут, в Україні висококваліфіковані кадри, і має бути опонентом разом з Профспілкою до роботодавців. Держава має бути незалежним соціальним гарантом. Висновок напрошується сам по собі - держава, на жаль, втрачає функції незалежного соціального гаранта.
Позиція роботодавців відома –-прибутку багато не буває. А збільшення зарплат - це витрати. А збільшення витрат призводить до зменшення прибутку.
І взагалі у нас укорінилася хибна практика вирішувати всі соціально-економічні проблеми коштом найманих працівників. Зрозуміло, що в нас війна, енергетичний сектор суттєво постраждав. Але знов таки проблеми енергетичного сектору – це проблеми його власників і не можуть вирішуватись за рахунок найманих працівників. Власникам ( і державному, і приватному сектору ) потрібно шукати інші шляхи виходу із ситуації. Можливо, за рахунок державних коштів або за рахунок міжнародних донорів, але однозначно не за рахунок найманих працівників.
На локальному рівні (а саме на рівні підприємства) відбувається те саме. Вмовляння роботодавця щодо необхідності укладення колективного договору. Бо він не укладався більше року, що є порушенням Закону «Про колективні договори і угоди». Причина не укладання банальна: то немає часу, бо працюємо, то немає часу, бо не працюємо.
Є прикрі випадки порушень з боку роботодавця процедури укладання та прийняття колективного договору. Відповідно до Закону приймається напрацьований комісією проект колдоговору на загальних зборах. Це норма Закону і крапка. Загальні збори можуть не погодиться з деякими положеннями колдоговору і тоді він направляється на доопрацювання. Після доопрацювання знов виноситься на загальні збори. Адже колдоговір - це головний документ, який регулює відносини між роботодавцем (власником) і трудовим колективом. То чому така неповага до Закону? До працівників?
Чому соціальний діалог в Україні наразі перебуває у стані такої низької ефективності і не менш низької результативності щодо шляхів підвищення продуктивності праці та більш справедливого розподілу доходу між роботодавцями і працівниками? І це на всіх рівнях - від найвищого до найнижчого.
Існуюча система соціального діалогу (Національна тристороння соціально-економічна рада,Спільні представницькі органи профспілок і роботодавців є формальною. Національна тристороння соціально-економічна рада має лише дорадчі функції, а значить нікого ні до чого не зобов'язує. Поговорили - побалакали, сіли та заплакали. Можливо, нам потрібен інший формат соціального діалогу? Можливо, бізнес має бути соціально відповідальним, а держава - соціальним гарантом?

Співпраця із соціальними партнерами – запорука успіху
На розгляд Ради Федерації профспілок Кіровоградської області неспроста винесене питання про посилення ефективності співпраці профспілок, органів влади, місцевого самоврядування та роботодавців області у забезпеченні зайнятості, гідної оплати та охорони праці, адже у нинішніх складних обставинах один у полі не воїн. Тільки спільними зусиллями із соціальними партнерами можна досягти результату.
Відкриваючи засідання, Голова ФПО Оксана Терлецька подякувала соціальним партнерам, а усі вони взяли участь у зібранні, за продуктивне партнерство, а також охарактеризувала економічний стан Кіровоградщини. Область працює в умовах гострого дефіциту електроенергії, її дорожнечі, браку кваліфікованих кадрів. Ці виклики ставлять перед ФПО та її членськими організаціями завдання ще оперативніше реагувати на проблеми виробничо-економічної діяльності підприємств, сприяти їх усуненню, та у разі потреби – вносити пропозиції до ОВА, центральних органів влади.
«Щорічно, згідно з Територіальною угодою, ФПО бере участь у розробці Програм економічного і соціального розвитку області на поточний рік та заходів щодо їх виконання. Особлива увага профспілками приділяється розділу «Розвиток людського капіталу та підвищення якості життя населення», зокрема зайнятості населення та розвитку ринку праці, підготовки робітничих кадрів для потреб ринку праці, збереження існуючих робочих місць, підвищення оплати праці, розвитку системи охорони здоров'я, освіти, наукової та інноваційної діяльності, культури, соціального захисту населення, у т. ч. ВПО, підтримки ветеранів, молоді. Проте матеріальні, фінансові втрати, понесені підприємствами області внаслідок військової агресії рф, порушення логістики, втрата ринків збуту, зумовили неповну завантаженість виробничих потужностей, нестабільну роботу низки підприємств. Це в свою чергу негативно вплинуло на стан ринку праці. Проблемні питання ринку праці в області та заходи по їх вирішенню здійснюються у співпраці з обласним центром зайнятості, в рамках Угоди про співпрацю. Метою кожної профорганізації у співпраці з роботодавцем є збереження робочих місць, сприяння працевлаштування ветеранів війни, демобілізованих працівників, створення нових високоефективних робочих місць, підвищення кваліфікації працівників або перекваліфікації».
Оксана Терлецька зупинилася на питанні забезпечення гідної оплати праці. ФПО, як і Федерація профспілок України, у рамках бюджетного процесу наполягає на встановленні мінімальної зарплати на рівні 50% від середньої та не нижче фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Наразі мінімальна зарплата становить лише третину середньої заробітної плати і значно відстає від фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Завдяки діям профспілок вдалося «розморозити» на 2026 рік розміри прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати та посадового окладу працівника І т. р. ЄТС, а також заплановано їх подальше підвищення в наступні два роки. Кіровоградська область перебуває серед регіонів з найнижчою середньою зарплатою. Тому завдання профспілок – обов'язково дотримання норм Генеральної, галузевих та Територіальної угод, як передбачає ЗУ «Про оплату праці». Однак, аналіз зареєстрованих колдоговорів в окремих тергромадах свідчить, що значна частина роботодавців за своєю ініціативою укладають колдоговори з представниками трудових колективів, які не наділені законодавчими правами щодо захисту прав працівників та не дотримуються вказаних норм, встановлюючи самостійно значно нижчий рівень оплати праці. Так, за даними Головного управління ПФУ в області є випадки виплати зарплати менше встановленого законодавством мінімального розміру. ФПО, її членські організації вживають заходи по недопущенню цих порушень на підприємствах, де діють профорганізації, але проблема вимагає активізації дій контролюючих органів.
У нинішній ситуації, зазначила Голова ФПО, пріоритетним завданням соціальних партнерів повинно стати відновлення та зміцнення соціального діалогу та повернення до повноцінної його дії: відновлення діяльності обласної тристоронньої соціально-економічної ради, прийняття нової Територіальної угоди з урахуванням воєнного стану, змін повноважень сторін угоди, викликаних децентралізацією влади, залученням органів самоврядування до формування угоди. «В такий дуже важкий для країни час нам усім необхідно об'єднувати зусилля для збереження економіки та її трудових ресурсів».
У засіданні Ради ФПО взяв участь онлайн Голова Федерації профспілок України Сергій Бизов. Він розповів, над якими пріоритетами працює сьогодні ФПУ, зокрема над Стратегією на 2026-2031, над масштабним проектом ФПУ та Union to Union, співпрацює з Мінсоцполітики... Федерація планує налагодити співпрацю з бізнесструктурами, звідки профспілки виштовхнули. Наприклад, знаходить шляхи співпраці з мережею АТБ.
ФПУ працює над збільшенням представництва у Верховній Раді України, щоб увійти в кожну комісію, адже попереду робота над Трудовим кодексом, іншими законодавчими проєктами. Робиться акцент на зближенні галузевих профспілок з міністерствами. Приміром, Профспілка соціальних працівників 7 років не бачила свого міністра, то про яку співпрацю може йти мова? Разом з Профспілкою ПФУ відпрацювали момент, як віддячити працівникам за понаднормовий час, прийняли позитивне рішення. Дякуючи освітянській Профспілці, вдалося відстояти інтереси вчителів, в першу чергу в оплаті праці.
Є певні результати на міжнародній арені, зокрема добрі стосунки налагодили з Генеральним секретарем Європейської конфедерації профспілок Естер Лінч, яка обіцяла приїхати на з'їзд ФПУ. Співпраця з міжнародними організаціями відбувається задля посилення потенціалу, захисту прав спілчан, отримання підтримки та реалізації партнерських проектів.
Профспілкове об'єднання України працює над поверненням Будинку спілок, хоча в умовах війти вирішити це питання складно. Відбуваються кадрові зміни – у профспілках мають працювати віддані справі і, як кажуть, незаплямовані люди.
«Профспілковий рух, - зазначив Сергій Бизов, велике значення відіграватиме у післявоєнний час, а захисна роль людини праці тільки зросте».
Пресцентр ФПО

Навчально-практичний центр – це крок у майбутнє
Давно Центральноукраїнське вище професійне училище ім. Федоровського не бачило у своїх стінах стільки поважних гостей – представників обласної влади, колег з різних фахових і професійних навчальних закладів, інших установ, ЗМІ, роботодавців... Сьогодні зібрала їх гарна нагода – урочисте відкриття навчально-практичного центру «Центр сучасних зварювальних технологій».
Розпочався захід із покладання квітів та хвилини мовчання біля меморіального стенду, присвяченого воїнам - випускникам училища. Директор ЦВПУ Оксана Яценко висловила вдячність небесному загону «своїх» військових (назвала їх поіменно) та усім армійцям ЗСУ за можливість сьогодні жити, працювати, навчати і навчатися.
Після зворушливої хвилини мовчання відбулася цікава екскурсія. Гості відвідали кабінет професійно-теоретичної підготовки – здобувачі освіти якраз вивчали принцип дії електродвигуна. «Родзинкою» кабінету є мультимедійна дошка - справжня помічниця в освітньому процесі. А кульмінацією заходу стало відвідування сучасної майстерні центру. Гості були у захваті від суперобладнання, організації навчального процесу. Оксана Яценко, презентуючи майстерню, подякувала голові ОВА Андрію Райковичу, голові обласної ради Юрію Дрозду, директору департаменту освіти ОВА Ельзі Лещенко, а також Міносвіти за сприяння, фінансову, а це мільйони, підтримку у відкритті навчально-практичного центру. Цей центр не тільки додає іміджу закладу, а й дозволяє готувати робітничі кадри на найвищому рівні. Слова подяку директор ЦВПУ також адресувала колегам, які безпосередньо зробили внесок у відкриття центру.
Юрій Дрозд з приємністю відзначив, що він теж дотичний до цієї події. А загалом обласна влада підтримує всі ініціативи, які стосуються освіти, адже діти, їхнє навчання – це святе. У 2025 році багато зроблено для розвитку навчальних закладів. Незважаючи на складні обставини, чимало програм фінансується з державного бюджету. ЦВПУ робить гарні справи – створює сучасну базу для підготовки робітничих кадрів, таких необхідних для відбудови країни. Юрій Васильович подарував закладу книгу «Слава у вічність», в яку вписані й імена загиблих випускників училища.
Заступник голови ОВА Катерина Колтунова зазначила, що раніше робітничі професії були недооцінені, сьогодні прийшло розуміння, що вони необхідні, за ними майбутнє. Велика вдячність директорам професійних закладів, які утримують їх на висоті, розвивають, осучаснюють. Війна ставить виклики, відповідаючи яким потрібно готувати кадри для відбудови і відродження України. І в цьому суперсила українців – вони не здаються, а рухаються вперед. Директор обласного центру зайнятості Павло Конопко підкреслив, що Кіровоградщина потребує понад тисячу тільки газоелектрозварників та електромонтажників. А в цілому ринок праці величезний, тож роботодавці покладають великі надії на професійні заклади щодо підготовки кадрів.
Про можливості обласного відділення Товариства Червоного Хреста та співпрацю з навчальними закладами, зокрема з ЦВПУ, розповів його начальник Валерій Юрченко. Він був вражений розмахом освітнього процесу училища, сучасним обладнанням. Зараз обласне відділення працює по 15 програмах на мільйони гривень, підтримуючи навчальні заклади, ВПО. Професійні заклади може зацікавити програма «Перезавантаження».
Усі, хто був присутній на цікавому та корисному заході, отримали не тільки задоволення від побаченого, а й відчули себе у просторі можливостей, які відкриваються перед ними. Потрібно, як кажуть, вчасно ускочити у човен...
Леонід Козинець,
голова обласної організації профспілки працівників
автомобільного та сільгоспмашинобудування,
Марія Іванова,
Пресцентр ФПО