Спільне засідання комісій ФПУ: крок до відновлення економіки через захист праці
15 грудня 2025 року відбулося спільне засідання Постійної комісії Ради ФПУ з питань трудових прав працівників і прав профспілок та Постійної комісії з питань соціально-економічного захисту працівників та ринку праці. Ключовим предметом обговорення став проєкт постанови Ради ФПУ, присвячений питанням збереження та розвитку трудового потенціалу, що є необхідною умовою для стійкості та подальшого відновлення національної економіки.
Дискусія була ґрунтовною та фаховою. Учасники засідання детально розглянули основні положення документа, проаналізували додатки до нього та висловили свої пропозиції й зауваження. При цьому було особливо відзначено високий рівень підготовки матеріалів профільними структурними підрозділами апарату ФПУ, що дало змогу вести предметну розмову та зосередитися на змістовних аспектах майбутніх рішень.
Зважаючи на складну ситуацію в енергосистемі України, яка унеможливила участь значної кількості членів комісій у відеоконференції, було узгоджено зміну формату ухвалення рішень. Для забезпечення кворуму та врахування думки всіх представників вирішено провести додаткове опитувальне голосування, яке триватиме до вечора 17 грудня. За його результатами проєкт постанови буде остаточно схвалено з урахуванням наданих пропозицій та винесено на розгляд керівних органів Федерації — Президії та Ради ФПУ.

Навчалися стресостійкості та саморегуляції
Відбувся пленум обласної організації профспілки працівників державних установ, у якому взяла участь голова ФПО Оксана Терлецька. Вона привітала присутніх з прийдешніми Новорічними святами. Захід проходив у дещо незвичному форматі. Враховуючи нинішню напружену ситуацію, на засідання запросили кризового психолога, викладача циклу професійно-теоретичних дисциплін МЦППП «Академія поліції» ДонДУВС Андрія Фоменка, який провів тренінг «Стресостійкість і саморегуляція».
Сьогодні люди, переважно, перебувають у стресі: негативні новини, тривога, плюс погода-негода, похмура, без сонечка. Ще один негатив – багато часу проводимо в темряві. Але, незважаючи на зовнішні чинники, у людини, зазначив Андрій Фоменко, є єдиний ресурс відновлення – це її тіло. Саме воно вирішує багато проблем, тому його треба тримати у формі. За допомогою тіла можна вплинути на свій гормональний стан (іншого може просто не бути під рукою). Звісно, контролювати тіло важко, але необхідно. Стрес починається з тривоги і в цей час потрібно дати щось своєму тілу, нервовій системі від болю. Хтось п'є воду чи ковтає пігулку, а можна виконати танцювальні вправи і отримати порцію резистентності.
Кризовий психолог теорію вміло поєднував з практикою, пропонуючи присутнім стати в коло (для психіки коло – це своєрідний захист) та виконати прості, але корисні вправи. Головне: присутні навчалися шукати порятунок – вихід із стресу, складної ситуації. Це ходьба, танцювальні рухи, ставити маленькі цілі і досягати їх. Якщо жити за розкладом, тоді можна встигати все, а виконавши більшість поставлених завдань, варто себе похвалити. Рятує близькість рідної людини – потримати її за руку, притулитися, погладити собаку, зателефонувати другові. Обов'язково виходити на світло – це вітамін Д3. Буде супер, якщо додати у їжу вітамін омега 3. Важливо також психологічно себе налаштовувати, що так буде не завжди: сьогодні тяжко, а завтра стане краще. Тобто людина сама може себе зцілити від паніки, стресу, розпачу...
Андрій Фоменко підкреслив одну важливу деталь: незважаючи на складну ситуацію в країні, постійні тривоги, жінки ( в першу чергу вони) тримаються гідно, знаходять час і натхнення чепуритися, а тому мають гарний, доглянутий вигляд. І це теж доводить, що Україна вистоїть...
Після захоплюючого тренінгу голова обласної організації профспілки працівників держустанов Тетяна Лебідь ознайомила членів Президії зі звітом ЦК профспілки «5 років – 5 кроків» та з планом роботи обкому профспілки на 2026 рік.
Марія Іванова,
Пресцентр ФПО

Світлі спогади про неймовірну Марію Петрову
Є люди, яких пам'ять не стирає. Вони мов яскраві промінчики супроводжують тебе усі роки, навіть на віддалі - ніби бачиш їхні образи і вчуваєш слова...
Нещодавно завершила свій земний шлях чудова людина, високий професіонал-бухгалтер, останніми роками уже з префіксом екс, гарна мама, бабуся і прабабуся, вправна господиня-берегиня родини Марія Петрова. Мені пощастило працювати з Марією Євсеївною в Кіровоградській районній газеті «Зоря». Немов зараз чую її дзвінкий голос, бачу чарівну посмішку, яка супроводжувала її все життя. В ній гармонійно поєднувалися відповідальність і лагідність, весела вдача і міцний характер, природна зовнішня і внутрішня краса. Поки вона працювала головним бухгалтером, у фінансах редакції був повний порядок. Ми своєчасно отримували не тільки зарплату, а й премії. Мабуть, ніхто так не дбав про працівників, як вона.
У той час колектив редакції жив однією сім'єю. І заспівувачем професійної родини була головний бухгалтер. Якимось сьомим чуттям вона відчувала людей, хто чим живе, кого що непокоїть. Коли когось із працівників «накручував» редактор, уміла заспокоїти, втішити, підбадьорити. Після розмови з психологом-аматором хотілося жити і працювати. Якщо керівник хотів когось покарати карбованцем, горою ставала на бік «потерпілого», знаходила переконливі слова для порятунку того, хто завинив. Це була наша мати Тереза, яка брала до серця чужий біль, жаліла нужденного. Так склалося, що колишня працівниця опинилася за бортом життя, тож Марія Євсеївна ділилася з нею не тільки шматком хліба, а усім, чим був багатий її дім. Доки й жила та бідова жінка, перебувала під патронатом матері Терези-Марії.
Колектив наш був переважно молодий, тож ми, дівчата, сприймали Марію Євсеївну як маму чи старшу сестру. Охоче ділилися з нею секретами, наболілим, сокровенним, бо знали: наша відвертість залишиться поміж нас. Для кожної у неї було своє слово, своя втіха, порада. Після розмови з нею завжди почувалися упевненіше, спокійніше.
Іноді ми в колективі святкували дні народження чи інші свята і тоді проявлялися нові таланти Марії Євсеївни – співочий і кулінарний. Виконувала пісні душевно, мелодійно, а ми милувалися гарно поставленим природою голосом. А ще вражалися кулінарними здібностями – її фірмові пиріжки та млинці оцінювалися за найвищими балами. Головбух з притаманною їй щедрістю любила пригощати нас різними смаколиками.
Ми вчилися у неї усім премудростям життя: і як поводитися в родині та в колективі, і як одягатися, і як за будь-яких обставин залишатися людиною. Надзвичайна працьовитість – ще одна невід'ємна риса Марії Петрової. У своїй професії була акуратна і прискіплива – не допускала найдрібнішого хаосу в бухгалтерії. Робоче місце для неї – це було щось святе. А вдома її чекала інша робота. Тримала господарство і залюбки справлялася з таким навантаженням. Левову частку брала на свої плечі, чоловік хворів – берегла його. Ніколи не нарікала на втому, будь-яку роботу виконувала захоплено, з посмішкою. Редакцію у ті роки часто посилали на підмогу колгоспам – і там, на полі Марія Євсеївна була серед передовиків, ми ледь встигали за нею. Після роботи заводила пісню і втому як рукою знімало.
Ворогів у неї не було – з усіма знаходила спільну мову, уміла прощати, берегти гарні стосунки. Була щаслива – це читалося на її обличчі. Улюблена робота, друзі, родина – що іще треба? Особливе місце у серці виділялося на сім'ю, яку вона любила понад усе. І до чоловіка, і до дітей – з любов'ю і повагою. Надзвичайний зв'язок у неї був із сином Сергієм. Пишалася ним, його успіхами – навчався в педагогічному інституті, працював у школі, потім зманули на профспілкову роботу – зараз Сергій Юрійович успішно очолює обласну організацію профспілки працівників освіти і науки України. І красу, і вдачу, і здібності – усе запозичив у мами. Головне – навчила його людяності, чесності, уболіванню за інших. Це якраз ті риси, які необхідні для профспілкового лідера. Безперечно, і доню Світлану любила, раділа її успіхам та здобуткам. Для дітей готова була і небо прихилити.
...Свідомість не хоче сприймати таку гірку втрату. Сум огортає-розриває серце... Рятують спогади, світлі та променисті, такі, якою була ця неймовірна жінка.
Марія Іванова,
Пресцентр ФПО

Вітаємо, Євгене!
За значний особистий внесок у роботу щодо захисту соціально-економічних прав, інтересів членів Профспілки Центральний комітет Профспілки працівників освіти і науки України відзначив нагрудним знаком «Профспілковий лідер» Шаповала Євгена Олексійовича – голову первинної профспілкової організації студентів Центральноукраїнського національного технічного університету, члена президії комітету обласної організації Профспілки, а також активного члена Молодіжної ради Федерації профспілок області.
Щиро вітаємо Євгена Шаповала з високою нагородою, бажаємо успіхів, нехай нові ініціативи обʼєднують студентів і надихають на нові звершення.
Сергій Петров,
Голова обласної організації профспілки
працівників освіти і науки України

Вітання – Тетяні Лебідь
Шановна Тетяно Олександрівно!
Прийміть найкращі профспілкові вітання з нагоди Вашого дня народження!
Ви багато років працювали на відповідальній бухгалтерській посаді в обласній організації профспілки працівників державних установ, тепер Вам довірили її очолити. Бажаємо Вам на відмінно виконувати благородну місію, захищаючи трудові та соціально-економічні права спілчан, оберігаєте їх від усіляких негараздів. Віримо, що профспілкова діяльність стане Вашим покликанням.
У цей непростий час бажаємо Вам міцного здоров'я, фізичних і моральних сил, безмежного щастя, стабільного достатку, професійних успіхів та родинного добробуту! Витримки Вам, оптимізму, віри у краще майбутнє, а обласній організації профспілки працівників державних установ, яку Ви очолюєте, та усій галузі - процвітання! Хай Вам таланить у всіх починаннях і справах, рідні та близькі дарують турботу й увагу, а кожен новий день приносить натхнення та упевненість у собі!
Миру та злагоди Вам, Вашій родині та усій Україні!

З повагою
від імені Президії ФПО
Голова Федерації профспілок області     Оксана Терлецька

Пам'ятаємо про ваш подвиг, ліквідатори
14 грудня в Україні вшановують учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - людей, які у 1986 році проявили небачену мужність, самопожертву та відвагу, ставши на захист людства від небаченого ворога.
Чорнобильська катастрофа стала однією з найбільших техногенних трагедій людства. Тоді, коли радіаційна небезпека загрожувала життю мільйонів, саме ліквідатори першими прийняли на себе удар «мирного» атому.
Вони працювали у надскладних, небезпечних умовах, не усвідомлюючи до кінця всіх ризиків. Але дякуючи їм, людство отримало шанс на майбутнє.
Щороку ми віддаємо данину глибокої поваги всім ліквідаторам, які брали участь у подоланні наслідків аварії. Висловлюємо щиру подяку вам за мужність, усвідомлення обов'язку, силу характеру. Вічна пам'ять тим, хто віддав своє життя, стримуючи ядерну небезпеку.
Чорнобильська катастрофа навчила нас цінувати людський подвиг і пам'ятати, які страшні наслідки можуть бути. Нехай ця трагедія ніколи не повториться, стане уроком, а пам'ять про ліквідаторів буде збережена в серцях наступних поколінь.
Ми не маємо права забувати про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, віддавши своє життя задля збереження життя і здоров'я майбутніх поколінь. Їхній подвиг неможливо переоцінити...

Голова Федерації профспілок області Оксана Терлецька