29 січня українці відзначають День пам'яті Героїв Крут
.У цей день прийнято віддавати данину стійкості і мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні воїни ЗСУ, стали на захист української держави від зовнішнього агресора.
Наприкінці грудня 1917 року більшовицька влада Радянської Росії розпочала відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Їх дратувало проголошення Україною незалежності, тому Москва створила окремий "український червоний уряд" у Харкові - й він оголосив війну незалежній частині держави.
Командування України очікувало на наступ більшовиків з Полтавського напрямку і відправило туди найбільш боєздатні підрозділи. Але атака почалася з іншого боку.
У грудні 1917 року станцію Бахмач на Чернігівщині - важливий залізничний вузол на кордоні УНР і Росії - охороняв загін Першої української військової школи ім. Б. Хмельницького. На початку 1918 року до захисників Крут підійшло підкріплення з Києва - 1-ша сотня Куреня студентів Січових Стрільців, до якої входили студенти Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназисти старших класів. Вони зайняли оборону біля станції Крути.
Вранці 29 січня 1918 року більшовики пішли в наступ. За різними даними їх було від 4 до 6-7 тисяч. З боку України було 300-600 бійців. Бій тривав кілька годин: було відбито кілька атак, бойові втрати більшовиків становили до 300 убитих, без урахування полонених і поранених.
У бою під Крутами українські захисники змогли зупинити наступ більшовиків, а, відступаючи, зруйнували мости і дороги. Завдяки цьому у Симона Петлюри був час придушити повстання більшовиків, яке у той час починалося на заводі "Арсенал". У ці дні йшли переговори між УНР і країнами Четверного союзу - Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією - і було важливим те, що українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради.
9 лютого 1918 року підписали Берестейський мирний договір, згідно з яким УНР була визнана самостійною державою, а її сили оборони отримали підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками.

Професійний ліцей – погляд у майбутнє
Продовжуємо розповідь про унікальний заклад – Кропивницький професійний ліцей обласної ради. Проєктну діяльність висвітлила директор Ольга Горох, а майстер виробничого навчання, голова профкому викладачів Роман Нагорний розкриває тему співпраці.
Роман Нагорний: «Тандем: ліцей, влада і роботодавці – є надія»
Звучить промовисто: ліцей обласної ради, а фінансує місто, якому ми, за великим рахунком, не дуже потрібні. З усіх трибун голосно заявляють: необхідні будівельники, а ми цього не відчуваємо. У цьому році заклад профінансований на третину, керівництво, звісно, сподівається, що буде перерозподіл освітньої субвенції і заклад не залишиться напризволяще. Руки ми не опускаємо, працюємо – готуємо висококласних фахівців. За них нам не соромно, уже на третьому курсі хлопці шукають підробітки і успішно поєднують навчання з роботою.
Із працевлаштуванням проблем немає, а ось із практикою ситуація невтішна. Є роботодавці, які відповідально беруть на практику. Наприклад, наші учні разом з майстрами брали участь у капітальному ремонті гуртожитку для переселенців у Новгородці. Усі залишилися задоволені – учням створили нормальні умови, навіть годували їх і оплатили роботу. А ліцею на умовах бартеру дали будівельні матеріали, які ми використали для ремонту закладу. Зварники під час практики результативно ремонтували лікарню рудоуправління. Раніше брали на практику ПрАТ «Ельворті», завод будматеріалів, тепер відмовляються. Тепломережі, КРЕПи запрошують практикантів, а платити не хочуть. Проблема в тому, що в області немає великих підприємств, тож пройти практику групі учнів практично неможливо. Беруть 1-2 учнів, а групу - ні. А майстру не тільки треба організувати практику, а й контролювати процес. Буває, підрозділи ФОПа розкидані по місту, то доводиться займатися спринтерським бігом.
Звісно, влаштовуємо усіх на практику, але головного болю в її процесі вистачає. Область депресивна, великого бізнесу немає. Співпраця є, але вона одинична: то беруть, то не беруть, а система відсутня. Торік три групи учнів возили на екскурсію в Київ, побували на заводах Патона і Герц. Вражень було море – діти побачили і навіть доторкнулися до великого виробництва. Нас вразило те, що там цінують робочі руки. Учнів запрошували на роботу, але ж ми готуємо фахівців для свого регіону. Запрошують також на підприємства Миколаєва, Черкас. Когось і загітують, а ми з ким залишимося? Там, де бізнес бажає співпрацювати з навчальним закладом, віддача є.
Директор закладу відзначає: співпраця і з органами влади, і з роботодавцями є, але вона хвилеподібна. Заклад вдячний і обласній, і міській раді за те, що виділили 9 млн. грн. на облаштування укриття. За підтримки влади поміняли вікна. Проте закладу потрібна постійна увага, адже готуємо майбутнє і міста, і України. Те, що нам під силу, робимо самотужки. Наприклад, у навчальному корпусі замінили опалювальну систему. Відремонтували два кабінети, один на підході. Коли запрацює кваліфікаційний центр, зможемо рекламувати свій заклад і запрошувати на короткотермінові курси не тільки молодь, а й дорослих. Проте цю справу треба поставити на державний рівень. Колектив ліцею просуває меседж про престижність робітничих професій, але якщо це буде йти і від влади, то ефект буде вищий. Ольга Анатоліївна часто згадує зустріч керівництва МОН з директорами профтехзакладів. Мова йшла підтримку сфери, зокрема комунікаційну складову. Те, як зараз міністерство комунікує професійну освіту – це просто вау. Думаю, акценти уваги варто перенести і на місцевий рівень.
Хочу повернутися до теми участі у проєкті. Приємно, що учнів стимулюють, пропонуючи участь у конкурсах фахової майстерності. Це сприяє і розвитку, і комунікації, і розширенню географії. Наші учні побували на конкурсі у Чехії і повернулися з гідними результатами. Такі конкурси проводяться і серед майстрів. Як ми зайшли у цей проєкт? Автори ставили завдання, які потрібно було виконати, зарекомендувати себе, що ми не стоїмо на місці, розвиваємося, показуємо результати. В Україні є постійний їхній представник, який бачить наші здобутки. На їхніх засіданнях звучать наші звіти: що ми зробили і що плануємо. Іноді занадто вимагають, бо й основна робота є, але раз ми сіли у цей човен, то маємо пливти. Розслабитися не дають. Раз на півроку збирається Наглядова рада за цим проєктом і звітує, що зроблено. Один із напрямків роботи: пошук великих компаній, яких прикріплюють до навчального закладу. Вони дають нам матеріально-технічну базу, а ми – робочі руки. Якщо цей проєкт запровадиться на рівні області, буде величезна підтримка будь-якому закладу.
І Закон «Про профтехосвіту», і проєкт значно підвищують статус закладу. Так, відповідно до Закону ми вже будемо професійними коледжами, а учні – студентами. Сприяє нашому розвитку і швейцарсько-українська фундація. Наприклад, отримали нові чудові підручники. Вони не стільки втискують швейцарські забаганки, а підтримують і розвивають наші, а також не дають загубити те корисне, що у нас було. У 2018 році до ліцею приїздили представники освіти з Австрії, які порадили не губити свою освіту, мовляв, вони беруть з нас приклад і намагаються навчати за нашою системою.
І все-таки у нас є надія на тандем: ліцей, влада, роботодавці на постійній основі. Якщо розвивати тему співпраці, то доречно згадати про надійні взаємини профкому і керівництва закладу. Працюємо у рамках колективного договору. Усі питання, що стосуються соціального захисту, Зокрема преміювання, трудових прав, вирішуємо разом. Незважаючи на зайнятість викладачів та майстрів, профком знаходить час, щоб привітати зі святами та ювілярів. Колеги з іншого закладу, який входить незрозуміло до якої профспілки, нам часто заздрять. Вважаю, те, що дає профспілка: підтримку, єдність, відчуття родини, треба обов'язково зберегти.
Марія Іванова,
Пресцентр ФПО

ФПУ та Данія розширюють партнерство: безпека праці та підготовка лідерів у 2026 році
27 січня відбулися зустрічі, під час яких було узгоджено плани спільної роботи на поточний рік.
Ключовий месидж - безпека праці, що є фундаментом відбудови країни. Саме на це спрямований проєкт «Безпека і здоров'я на роботі – основа відбудови країни».
Заступник Голови ФПУ Василь Андреєв разом із фахівцями апарату обговорили з координаторкою ДАПР Світланою Юхимович хід виконання ініціативи.
Сформовано пріоритети на 2026 рік. Це і
впровадження нових держстандартів та постанов Кабміну, що набули чинності з 1 січня.
Це і реінтеграція ветеранів і ветеранок - створення інклюзивного та безпечного середовища для захисників, що повертаються до роботи.
Це і розширення географії. Так, до проєкту залучать нові регіони — Кропивницький, Одесу та Миколаїв.
Данські партнери високо оцінили результати роботи та запропонували фокусуватися на «історіях успіху» — реальних прикладах того, як проєкт змінює життя конкретних працівників. Також ДАПР висловило готовність розглянути потреби Сумської облпрофради для надання цільової допомоги.
Не менш важливим є створення нової генерації тренерів. Це важливі інвестиції в освіту.
Під час зустрічі з координатором програм ДАПР Йоганом Бохом щодо проєкту з підготовки профспілкових тренерів ФПУ представив заступник Голови Євген Драп'ятий.
Учасники зустрічі обговорили деталі навчальної програми. Так, буде відібрано 20 найбільш мотивованих учасників та учасниць.
Формат навчання пройде у два інтенсивні модулі, які відбуватимуться наприкінці березня та червня у західних областях України.
Мета цієї програми - сформувати потужний кадровий актив, здатний впроваджувати сучасні методики навчання в профспілковому середовищі.
Сторони задекларували, що роботу над бюджетними та технічними деталями розпочато.
Наступна зустріч для фіналізації договору запланована на лютий.
Співпраця з данськими колегами — це не лише технічна допомога, а й впровадження європейських стандартів захисту людини праці в Україні.

Мінсоцполітики та Федерація профспілок об'єднують зусилля задля підтримки ВПО
Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України та Федерація професійних спілок України підписали Меморандум про співпрацю.
Документ передбачає спільну роботу над створенням та облаштуванням місць тимчасового проживання (МТП) для внутрішньо переміщених осіб, а також над посиленням соціальної підтримки людей, які вимушено покинули свої домівки.
У межах Меморандуму сторони домовилися допомагати в оцінці санаторіїв, пансіонатів і будинків відпочинку, які можуть бути використані як МТП, та взаємодіяти з органами влади щодо їхнього створення і роботи.
Також Мінсоцполітики та Федерація профспілок спільно працюватимуть над залученням міжнародної технічної допомоги, благодійних ресурсів і гуманітарної підтримки, а також над програмами соціальної адаптації та інтеграції ВПО, які проживають у МТП.
Підписання Меморандуму — це ще один крок до формування сталої системи підтримки внутрішньо переміщених осіб під час повномасштабної війни.

Професійний ліцей – погляд у майбутнє
Якщо раніше існував негласний кастовий поділ на престижні освітні заклади і професії та менш популярні, то сьогодні вектор різко змінився. Реалії формують свої запити – нині справжній бум на робітничі професії. Відповідно зростає статус профтехзакладів. У закладі «Кропивницький професійний ліцей» обласної ради не просто готують фахівців у звичних рамках навчально-виробничих програм – особливість цього закладу в тому, що його колектив не один рік бере участь у швейцарсько-українському проекті EdUР. Переваги такої участі на виду: торік ліцей виграв грант в рамках проекту і отримав сучасне обладнання та будівельні матеріали, які допоможуть здобувачам освіти краще опанувати професію «лицювальник-плиточник». Про участь у проєкті розповідає директор професійного ліцею Ольга ГОРОХ.
«Проєктна діяльність стала частиною
освітнього процесу»
Уперше наш ліцей долучився до українсько-швейцарського проекту EdUР ще у 2018 році. Оскільки наш ліцей – єдиний в регіоні готує сантехніків (інсталятор інженерних систем і устаткування і попит на них зростає, то колектив відразу розпочав модернізацію сантехнічної сфери. Наші випускники здебільшого влаштовуються на місцеві комунальні та приватні будівельні підприємства, а ми є споживачами їхніх послуг, тож готуємо кадри на совість.
Що стосується сантехніків, то на базі ліцею ще у 2017 році було відкрито сучасний навчально-практичний центр з професії монтажник санітарно-технічних систем і устаткування. Після того, як ми осучаснили освітній простір, замінили обладнання і техніку, якість підготовки сантехніків підвищилася. Створення цього центру позначилось і на роботі зі вступниками, які приходять на екскурсію до ліцею. З першого погляду видно, що тут надають якісні знання. Навіть дівчата почали цікавитися вступом на сантехніків. За останні 5 років ми випустили 70 сантехніків, плюс 420 зварників. Усі, крім тих, хто продовжує навчання або пішов воювати, працюють за фахом. Їх ще розбирають під час практики. Ми не тільки даємо професію, а й виховуємо, розвиваємо здібності. Навчаємо також 32 особи з особливими освітніми потребами.
З часом проєктна діяльність стала частиною освітнього процесу. Торік у рамках проєкту отримали 1 млн. грантових коштів для освоєння професії «лицювальник-плиточник». Оскільки ми все опанували, нам виділили додатково 400 тис. грн. для профорієнтації, на які закупили комп'ютерну техніку, сучасні інструменти. Для лицювальників, зокрема купили лазарні та рівні плиткорізи, які є не у кожного «крутого» ФОПа. Придбали будівельні пилососи, щоб привчати учнів до культури праці. Крім цього, лицювальникам, зварникам і сантехнікам виділили по 30-35 комплектів сучасних робочих костюмів.
В українсько-швейцарському проєкті беруть участь 27 закладів України, в т. ч. і наш. Це дуже добра справа. Ми першими дізнаємося про всі новини, які надходять з МОН. Нас навчають комунікаціям, створенню бізнес-планів, стратегії... До речі, ми уже підготували Стратегічний план розвитку. Ще один плюс – усі заклади, які входять у проєкт, почали спілкуватися між собою. З часом цей проєкт почав розширюватися – підтягують не тільки сантехніків (уже є новий професійний стандарт цієї професії – молодший інсталятор), а й лицювальників, зварників.
Відповідно до законодавства на базі профтехзакладів працюватимуть центри професійної досконалості та кваліфікаційні центри. Вже отримали Декларацію про те, що ми – кваліфікаційний центр, до речі, перший в області. Усі випускники повинні скласти іспити у цьому центрі, щоб отримати диплом. Крім того, будь хто може прийти у кваліфікаційний центр, скласти іспити і отримати або сертифікат, або диплом. У лютому EdUР буде проводити навчання «Управлінський моніторинг і прийняття рішень» і ми вже готуємося – хочемо запровадити короткострокові курси або курси для дорослих. Бажаючі можуть їх пройти за нашими спеціальностями і на базі кваліфікаційного центру отримати сертифікат, який буде дійсний у всіх країнах ЄС. Можливо, це моя примха, але я хочу створити сучасний освітній простір. Коли заходить учень і бачить інтерактивну дошку, гарні стіни, меблі, у нього виникне бажання тут навчатися і підтримувати цю красу. Проте коштів на створення повноцінного освітнього простору поки що немає. Потрібно розширювати монтажну майстерню для інсталяторів, а можливості немає, адже під нашим дахом розмістилося Кропивницьке вище училище №9. Зварникам необхідна нова майстерня, тим паче, що EdUР забезпечує інструментами, але площа не дозволяє.
Що найбільше сподобалося в EdUР? Команда ліцею відзначає: навчання бізнес-плануванню. Заклад дізнався про способи аналізу, менеджмент процесів та стратегічне планування. Наш бізнес-план стосувався оновлення матеріально-технічної бази, зокрема гуртожитку. Ми чітко структурували потреби. Наразі до обласної ради подали план модернізації гуртожитку. Якщо вдасться реалізувати цей проект, зможемо не тільки поліпшити умови проживання студентів, а й стати надійним прихистком для ВПО. Свого часу EdUР проводив цікавий тренінг для директорів і заступників – про те, як треба комунікувати з бізнесом. Участь у панельних дискусіях, виставці, форумі «Кращі практики публічно-приватного партнерства в профтехосвіті» надихають розвиватися.
Які у нас побажання доEdUР? Ми постійно стежимо за будівельними трендами, демонструємо переваги робітничого фаху підліткам. Не секрет, що молодь любить усе гарне, сучасне, стильне. І це нормально. Але ми зіштовхнулися в проблемою: плануючи ремонт, приміром, у вбиральнях, закуповуємо нову сантехніку, а як оформити дизайн, під питанням. Отож до EdUР є запит щодо навчання дизайну. Також заклад хотів би підтримку комп'ютерною технікою – це поліпшить якість навчання.
(Далі буде).

ФПУ формує дорожню карту майбутнього: стартувала робота над Стратегією 2026–2031
Федерація профспілок України розпочинає підготовку ключового документа, що визначатиме вектор розвитку ФПУ на наступні п'ять років.
Так, 26 січня під головуванням Голови ФПУ Сергія Бизова відбулася нарада, яка переросла у розширене засідання Робочої групи. Формат відеоконференції дозволив долучити лідерів галузевих та територіальних профспілок з усієї країни.
Для забезпечення фахового рівня до розробки Стратегії були залучені провідні експерти Наталія Оніщенко, перша заступниця директора Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, та
Анатолій Амелін, виконавчий директор та співзасновник аналітичного центру «Український інститут майбутнього».

Учасники одностайно затвердили склад керівного органу Робочої групи. Головою обрано Сергія Бизова,
заступником голови Ігоря Москаленко, секретарем Ірину Орловську.
Голова ФПУ Сергій Бизов наголосив, що Стратегія 2026–2031 має стати не просто декларацією, а дієвим інструментом:
«Нам потрібен реалістичний та поетапний план. Документ має бути практичним, дозволяючи Федерації системно рухатися вперед, відповідаючи на виклики часу та запити людей праці».
Представники профспілок підтримали ідею «живої» Стратегії — такої, що базується на реальному соціальному діалозі та здатна адаптуватися до змін у державі. За пропозицією Анатолія Амеліна Робоча група взяла паузу на один тиждень для аналізу наявних напрацювань та пропозицій.
Вже наступного понеділка Робоча група повернеться до активної фази роботи з конкретними сформованими пропозиціями до проєкту Стратегії.