Військові і ветерани – проти рейдерства, за справедливість

Мрію відчути мирне життя
Молодіжна рада Федерації профспілок України створила унікальний портал з історіями профспілкової молоді під час війни «Ми живемо тут». Цей портал став платформою для збереження пам'яті та свідчень нашої стійкості та відданості. Свою історію розповідає голова Молодіжної ради Федерації профспілок Кіровоградської області, методист КЗ «Обласний центр дитячої та юнацької творчості» Діана Волобуєва:
- Знаєте, як моторошно звучить фраза «До війни»? Тепер і наше покоління буде її вживати в своїх розповідях...
До війни, я жила своїм звичайним, як і більшість людей, життям. Яскравим, сповненим творчості, мрій, планів і сподівань. Робота методистом в обласному центрі дитячої та юнацької творчості, творчі заняття з вихованцями моєї «Креативної майстерні мрій», родина, звичайні буденні клопоти, що іноді здавалися нудними, але зараз я б усе віддала, щоб повернути цю «нудність» назад. На жаль, цю щасливу сторінку довелося перегорнути.
У наше мирне життя увірвалася нещадна війна. Спершу не було розуміння, що відбувається. Здавалося, що це просто страшна помилка, яка ось-ось виправиться. Але реальність не дала можливості заплющити очі. Вона кричала сиренами, розривалася вибухами, стискала серце тривогою за рідних, за друзів, за всіх. Але все ж довелося прийняти рішення взяти себе в руки та глянути реальності в обличчя. І задати собі питання: «Чим, ти можеш бути корисним?». Не чекати, не плакати, не губитися в страхові.
Ми всім колективом, разом плели маскувальні сітки, створювали з вихованцями закладу обереги для воїнів. І це давало можливість діткам, нашим маленьким українцям відчувати себе потрібними. Адже маленькі обереги, що виготовили вихованці, ставали бронею, вірою, що ми творимо маленьку, але таку важливу перемогу. Ми молилися та переживали за кожного воїна.
На базі закладу, де я працюю, відкрився простір, дружній до дітей, молоді та сімей за підтримки організації БФ «Слов'янське серце» разом з міжнародною організацією PlanInternational. Я долучилася до його роботи як фасилітатор і відчула ще більшу можливість бути корисною та допомагати людям, які постраждали від війни.
Програма простору спрямована на підтримку соціально незахищених категорій, зокрема внутрішньо переміщених осіб, людей з інклюзією та родин, чиї близькі перебувають у зоні бойових дій. Ми організували безліч теплих зустрічей, цікавих заходів і творчих майстер-класів, щоб підтримати цих людей, адже в умовах війни важливо пам'ятати: ментальне здоров'я має значення. Також, під час війни, я відчула значення слова «Підтримка». Ось що стало ключовим словом у цій новій, страшній реальності. Бо якими б ми сильними не були, як би не показували, що все подолаємо, адже ми тил наших воїнів, і маємо бути не тільки сильними, а ще й спокійними, не давати емоціям брати гору. Але ми просто люди, люди, які об'єднані однією бідою, та однією великою спільною метою. Ми шукали підтримку один в одному, трималися один за одного, шукали опори в розмовах, у спільній праці. Хочу зауважити, що наші зустрічі Молодіжної ради профспілок області мені дуже в цьому допомагали. Ми проводили цікаві засідання, вчилися надавати першу допомогу, обговорювали важливі події, ділилися досвідом роботи щодо допомоги ЗСУ, підтримки ВПО, писали творчі роботи. У ці моменти приходило розуміння: ми не просто виживаємо - ми живемо. Ми потрібні, ми здатні допомагати, ми продовжуємо будувати своє майбутнє навіть серед руйнувань.
І попри все - ми мріємо. Ось, наприклад, в мене мрій багато, що я буду робити після війни, навіть дуже. Але найперше - я хочу відчути, так це знову своє звичайне буденне життя, десь навіть нудне, але мирне. Мрію планувати щось, не боятися тривог, насолоджуватися кожною миттю. А головне - цінувати, те, що дійсно важливо, і не забувати ніколи, яку цінну ми заплатили і завдяки кому живемо.

Проблема та кроки до її розв'язання
Під час засідання Молодіжної ради ФПО присутні брали участь у тренінгу, який побудований на основі молодіжної освітньої програми UPSHIFT, розробленої ЮНІСЕФ. Програма вже успішно реалізована у 47 країнах світу і довела свою ефективність у розвитку ключових навичок ХХІ століття, соціального підприємництва, критичного мислення та молодіжного лідерства. Її мета - посилити участь молоді у житті своїх громад, надати інструменти для самореалізації та навчити впливати на зміни навколо себе.
Отже, члени Молодіжної ради навчалися працювати в команді, формулювати мету, окреслювати проблему і шукати шляхи до її розв'язання. А допомагала їм ведуча, молодіжна працівниця обласного Центру дитячої та юнацької творчості Дар'я Сустретова. Спочатку вона розповіла про правило «5 чому», яке було розроблене засновником компанії Toyota для виявлення глибинних причин проблем.
Метод простий: коли виникає проблема, людина докопується до її першопричини, ставлячи п'ять разів запитання "чому?" Потім, коли стає очевидним контрзахід, вона застосовує його, щоб запобігти повторному виникненню проблеми. При виконанні «5 чому» треба дотримуватись таких порад: підібрати робочу группу, записати проблему і донести її суть до всіх, відрізняти причини від симптомів, перевірити правильність логічних висновків, брати до уваги факти замість припущень, оцінювати процеси, а не людей.
Команда медиків - Ольга Дубченко, Євген Фільчаков і Карина Носенко опрацьовували проблему низький рівень координації між волонтерськими ініціативами та організаціями у громаді. Зібравши пропозиції своїх однодумців, Ольга Дубченко презентувала шляхи вирішення проблеми. Наприклад, розробити заходи для об'єднання та координації зусиль, підвищити рівень довіри між волонтерськими хабами, військовими і тактичними медиками, створити спільний чат для оперативного обміну інформацією, налагодити особисті контакти. Ольга розповіла також, яку величезну волонтерську роботу проводить медичний коледж. Усі заходи – задля підтримки ЗСУ.
Збірна команда у складі Євгена Шаповала, Олени Пирогової та Катерини Таран розглядала проблему низького рівня цифрової свідомості молоді, зокрема щодо уміння відрізняти правдиву інформацію від фейкової, ризиків стати жертвою цифрового булінгу та тролінгу. Олена Пирогова від імені команди презентувала так звану гігієну цифрових технологій, запропонувала проводити просвітницькі заходи для підвищення рівня обізнаності – у школах, коледжах, профтехзакладах. Приміром, що таке кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, месенджерах, ігрових платформах та мобільних телефонах. Це поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований.
Аби уникнути ситуацій, де можна стати жертвою кібербулінгу, потрібно дотримуватись певних настанов. Наприклад, висловлювати у мережі лише ті думки, які міг би сказати, дивлячись в очі співрозмовнику, не вкидати негатив у кіберпростір, підтримувати власну позитивну онлайн-репутацію, не розповідати особисту інформацію незнайомцям, негайно звертатися по допомогу до дорослих, якщо мали місце випадки кібербулінгу, заблокувати електронні адреси, з яких надійшли повідомлення негативного змісту, не реагувати у чатах на коментарі так званих тролів, не вдаватися до цькування чи приниження інших осіб, жартувати у мережі обережно, адже жарт комусь може видатися образливим, тож наслідки можуть бути непередбачуваними. Найчастіше, саме невдалий жарт є приводом для кібербулінгу. Потрібно пам'ятати, що по інший бік екрана перебувають такі самі люди, тож у спілкуванні варто поводитися толерантно, стримано, ввічливо.
Проблему щодо відсутності можливостей для корисного дозвілля та розвитку підлітків у громаді розглядали майбутні харчовики Анастасія Турбала, Анна Болюк та Ірина Демченко. До них приєдналася Діана Волобуєва, яка презентувала виконане командою завдання.
Змістовне дозвілля – це види діяльності у позаурочний чи позаробочий час, пов'язані з процесами продуктивного творення, опанування культурних цінностей, задоволення духовних і фізичних потреб, оволодіння навичками і уміннями спілкування. Найпопулярніші форми дозвіллєвої діяльності -музика, танці, ігри, шоу, спорт, подорожі, КВК... Спочатку, створивши ініціативну групу, треба вивчити культурні запити жильців, виробити диференційовані форми організації дозвілля різних вікових груп. На зборах цих груп запропонувати, вивчивши можливості, цікаві дозвіллєві заходи. Наприклад, організувати концерт своїми силами, змагання, ярмарок власних виробів (для збору коштів на підтримку ЗСУ), шахово-шашкові турніри, зустрічі з цікавими людьми... Можна започаткувати дебют сімейних традицій, групу здоров'я, вечірні посиденьки, клуби за інтересами і т. д. Головне – дозвілля має бути приємним і сприяти розвитку особистості. На жаль, сьогодні жильці відмежовані одне від одного, буває, навіть сусідів не всіх знаємо, тому треба розпочинати змістовне дозвілля із вечора знайомств.
Недостатня обізнаність людей про життя осіб з інклюзією в громаді та забезпечення нормальної їхньої життєдіяльності – над такою проблемою працювала збірна команда: Кодема Анастасія, Діана Шевченко, Валерія Фулга, Алла Грек та Аліна Вільхова. Спочатку молоді люди визначили, що таке інклюзія? Це процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі. Цю потребу відчувають насамперед ті, що мають фізичні чи ментальні порушення, тобто це процес реального включення людей з інвалідністю в активне суспільне життя. Якщо інвалідність розглядати в рамках соціальної концепції, тоді головний сенс процесу інклюзії можна позначити так, що у громаді раді усім.
Алла Грек від імені команди зробила висновок: треба не відмежовуватися від людей з інвалідністю, а залучати їх до суспільного життя. Цьому сприятимуть різні заходи за місцем проживання, в клубах, бібліотеках: творчі зустрічі, спортивні змагання...Умови рівних можливостей досяжні лише в тому суспільстві, де інвалідність розглядається через соціальну концепцію та відсутня їхня дискримінація словами і діями оточуючих. Не варто міркувати глобально і чекати якихось закликів – треба починати з малого – зі своєї громади, знайти можливості для створення середовища, де всі люди, незалежно від їхніх особливостей, можуть брати повноцінну участь у житті громади. А ще точніше - починати із себе.
Марія Іванова,
Пресцентр ФПО

Для чого потрібна Молодіжна рада Федерації профспілок Кіровоградської області? Для розвитку, пізнання профспілкової діяльності, самореалізації, спілкування... Для цього молоді пропонуються різні форми роботи – презентації, тренінги, ділові ігри, квести, творчі роботи... Цього разу засідання молодіжки відбулося в Молодіжному просторі КЗ «Обласний центр юнацької та дитячої творчості».
Голова Молодіжної ради ФПО Діана Волобуєва провела цікавий профспілковий урок на тему «Для чого потрібна тобі профспілка?».
І не просто використовувала звичні фрази, а навела конкретний приклад спроможності професійної спілки. Під час пандемії COVID-19, коли вся освіта перейшла в режим онлайн, один обласний центр зіткнувся з проблемою: викладачі та вихователі в закладах позашкільної освіти не мали нормальних комп'ютерів. Більшість вели заняття з телефонів, а деякі - з бібліотеки, бо вдома не було інтернету. Керівництво розводило руками: "Немає коштів. Зараз усім важко". Але профспілкова організація не змирилася. Замість скарг - почали діяти.
По-перше, організація профспілки вивчила бюджет закладів і знайшла "заморожені" кошти на відрядження та заходи, які скасували через карантин. По-друге, звернулася до департаменту освіти з ініціативою перерозподілу цих грошей. По-третє, провела опитування серед педагогів, зібрала статистику, організувала публічну кампанію в соцмережах: #ОсвітаБезНоутбуків - НеОсвіта.
За місяць закупили першу партію ноутбуків для найнеобхідніших закладів, а ще через два - зібрали спонсорську допомогу на модеми для віддалених сіл. І таких прикладів, коли профспілка стає рушійною силою, можна навести чимало.
Потім було обговорення захисної ролі профспілок безпосередньо у кожному навчальному закладі чи на робочому місці.
Юнаки та дівчата отримали Пам'ятки про мотивацію профспілкового членства. В майбутньому вони стануть їм у нагоді. Нині юнаки і дівчата - члени профспілки, а потім стануть випускниками навчальних закладів і працевлаштуються. Саме тоді Пам'ятки нагадають їм про профспілку та її захисну місію.
Далі був пізнавальний і корисний тренінг – команди вчилися розв'язувати різні проблеми і обґрунтовано презентували їх вирішення.
Марія Іванова,
Пресцентр ФПО

На допомогу прийде «Довідник безбар'єрності»
Як ми повідомляли, 19 травня в Україні розпочався Національний тиждень безбар'єрності, який триватиме до 25 травня. На виконання розпорядження КМУ «Про затвердження плану заходів на 2025-2026 роки з реалізації Національної стратегії зі створення безбар'єрного простору в Україні на період до 2030 року" передбачено широкого кола заходів Національного тижня безбар'єрності щодо формування культури безбар'єрності через підвищення обізнаності, мотивацію до змін та популяризацію позитивних прикладів рівності можливостей для всіх суспільних груп.
Помічником у цій роботі може стати "Довідник безбар'єрності". Він допомагає позбутися подібних бар'єрів у комунікації. В ньому зібрано: як коректно називати різні соціальні, вікові, фізичні та ментальні групи; які слова можуть мати дискримінаційний характер, як писати і говорити з повагою в будь-якій сфері: в освіті, у публічному просторі, в культурі, медіа, у бізнесі, в політиці, як трансформувати щоденне спілкування на інклюзивне - без зайвих бюрократичних складностей.
У «Довідникубезбар'єрності» можна також дізнатися, як піклуватися про себе та тих, хто поруч, у періоди стресу, про правила безбар'єрної мови, етику взаємодії з різними людьми і т. д.
Посилання на Довідник безбар'єрності: https://bf.in.ua/.

Проблема та кроки до їх розв'язання
Під час засідання Молодіжної ради ФПО, яке нещодавно відбулося, крім цікавого профспілкового уроку, присутні брали участь у тренінгу, який побудований на основі молодіжної освітньої програми UPSHIFT, розробленої
ЮНІСЕФ. Програма вже успішно реалізована у 47 країнах світу і довела свою ефективність у розвитку ключових навичок ХХІ століття, соціального підприємництва, критичного мислення та молодіжного лідерства. Її мета - посилити участь молоді у житті своїх громад, надати інструменти для самореалізації та навчити впливати на зміни навколо себе через ідеї та дії.
Отже, члени Молодіжної ради навчалися працювати в команді, формулювати мету, окреслювати проблему і шукати шляхи до її розв'язання. А допомагала їм ведуча, молодіжна працівниця обласного Центру дитячої та юнацької творчості Дар'я Сустретова. Спочатку вона розповіла про правило «5 чому», яке було розроблене засновником компанії Toyota для виявлення глибинних причин проблем.
Метод простий: коли виникає проблема, людина докопується до її першопричини, ставлячи п'ять разів запитання "чому?" Потім, коли стає очевидним контрзахід, вона застосовує його, щоб запобігти повторному виникненню проблеми. При виконанні «5 чому» треба дотримуватись таких порад: підібрати робочу группу, записати проблему і донести її суть до всіх, відрізняти причини від симптомів, перевірити правильність логічних висновків, брати до уваги факти замість припущень, оцінювати процеси, а не людей.
Команда медиків - Ольга Дубченко, Євген Фільчаков і Карина Носенко опрацьовували проблему низький рівень координації між волонтерськими ініціативами та організаціями у громаді. Зібравши пропозиції своїх однодумців, Ольга Дубченко презентувала шляхи вирішення проблеми. Наприклад, розробити заходи для об'єднання та координації зусиль, підвищити рівень довіри між волонтерськими хабами, військовими і тактичними медиками, створити спільний чат для оперативного обміну інформацією, налагодити особисті контакти. Ольга розповіла також, яку величезну волонтерську роботу проводить медичний коледж.
Збірна команда у складі Євгена Шаповала, Олени Пирогової та Катерини Таран розглядала проблему низького рівня цифрової свідомості молоді, зокрема в питаннях навичок уміння відрізняти правдиву інформацію від фейкової, ризиків стати жертвою цифрового булінгу та тролінгу. Олена Пирогова від імені команди презентувала так звану гігієну цифрових технологій, запропонувала проводити просвітницькі заходи для підвищення рівня обізнаності – у школах, коледжах, профтехзакладах. Приміром, що таке кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, месенджерах, ігрових платформах та мобільних телефонах. Це поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований.
Аби уникнути ситуацій, де можна стати жертвою кібербулінгу та тролінгу, потрібно дотримуватись певних настанов. Наприклад, висловлювати у мережі лише ті думки, які міг би сказати, дивлячись в очі співрозмовнику, не вкидати негатив у кіберпростір, підтримувати власну позитивну онлайн-репутацію, не розповідати особисту інформацію незнайомцям, негайно звертатися про допомогу до дорослих, якщо мали місце випадки кібербулінгу, заблокувати електронні адреси, з яких надійшли повідомлення негативного змісту, не реагувати у чатах на коментарі так званих тролів, не вдаватися до цькування чи приниження інших осіб, жартувати у мережі обережно, адже жарт комусь може видатися образливим, тож наслідки можуть бути непередбачуваними. Найчастіше, саме невдалий жарт є приводом для кібербулінгу. Потрібно пам'ятати, що по інший бік екрана перебувають такі самі люди, як ми, тож у будь-якому спілкуванні варто поводитися толерантно, стримано, ввічливо, керувати своїми емоціями.
Проблему щодо відсутності можливостей для корисного дозвілля та розвитку підлітків у певному мікрорайоні розглядали майбутні харчовики Анастасія Турбала, Анна Болюк та Ірина Демченко. До них приєдналася Діана Волобуєва, яка презентувала виконане командою завдання.
Змістовне дозвілля – це види діяльності у позаурочний час, пов'язані з процесами продуктивного творення, опанування культурних цінностей, задоволення духовних і фізичних потреб, оволодіння навичками і уміннями спілкування з однолітками та дорослими. Найбільш привабливими формами дозвіллєвої діяльності є музика, танці, ігри, шоу, спорт, подорожі, КВК... Спочатку, створивши ініціативну групу, треба вивчити культурні запити жильців, виробити диференційовані форми організації дозвілля різних вікових груп. На зборах цих груп запропонувати цікаві дозвіллєві заходи, вивчивши можливості. Наприклад, організувати концерт своїми силами, змагання, ярмарок власних виробів (для збору коштів на підтримку ЗСУ), шахово-шашкові турніри, зустрічі з цікавими людьми, конкурси... Можна започаткувати дебют сімейних традицій, групу здоров'я, вечірні посиденьки, клуби за інтересами і т. д. Головне – дозвілля має бути приємним і сприяти розвитку особистості. На жаль, сьогодні жильці часто відмежовані одне від одного, буває, навіть сусідів не всіх знаємо, тому треба розпочинати змістовне дозвілля із вечора знайомств.
Недостатня обізнаність людей про життя осіб з інклюзією в громаді та забезпечення нормальної життєдіяльності їх – над такою проблемою працювала збірна команда: Кодема Анастасія, Діана Шевченко, Валерія Фулга, Алла Грек та Аліна Вільхова. Спочатку молоді люди визначили, що таке інклюзія? Це процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі. Цю потребу відчувають насамперед ті, що мають фізичні чи ментальні порушення, тобто це процес реального включення людей з інвалідністю в активне суспільне життя. Інвалідність - це не вирок долі, а швидше, такий спосіб життя за обставин, що склалися. Якщо інвалідність розглядати в рамках соціальної концепції, тоді головний сенс процесу інклюзії можна позначити так, що тут раді усім.
Алла Грек від імені команди зробила висновок: треба не відмежовуватися від людей з інвалідністю, а залучати їх до суспільного життя. Цьому сприятимуть різні заходи за місцем проживання, в клубах, бібліотеках: творчі зустрічі, спортивні змагання...Умови рівних можливостей досяжні лише в тому суспільстві, де інвалідність розглядається через соціальну концепцію і відсутня їхня дискримінація словами і діями оточуючих. Не варто міркувати глобально і чекати якихось закликів – треба починати з малого – зі своєї громади, знайти можливості для створення середовища, де всі люди, незалежно від їхніх особливостей, можуть брати повноцінну участь у житті громади. А ще точніше - починати із себе.
Марія Іванова,
Пресцентр ФПО