(Продовжуємо знайомити з роботою Аліси Вергуленко).
- Ваша кадрова робота співзвучна із профспілковою.
- Так. І за професійними обов'язками працюю з людьми, і за профспілковими. До кадровика йдуть усі, з будь-якими питаннями, а я вже розмежовую: де як фахівець вирішую та погоджую з директором, а де потрібно, розглядаємо ситуацію на засіданні профкому. Комусь потрібно надати матеріальну допомогу, організувати лікування, десь потрапив працівник у скрутну ситуацію, стався нещасний випадок... Буквально усі поточні питання, пов'язані з людиною, її роботою, станом - проходять через кадри і відповідно через профспілку, яка захищає людину у всіх випадках. Якби я і не займалася профспілковою роботою, все одно до мене, як до кадровика, йшли б з усім наболілим чи за порадою. Я за характером не конфліктна людина, миролюбна і не люблю, коли в колективі виникають непорозуміння чи колотнечі. Я за те, щоб усі питання вирішувалися з розумінням. Намагаюся примирити, якщо виник конфлікт, заспокоїти людину, розрадити, адже ми всі на роботі і виконуємо свої обов'язки. Пояснюю, що усі проблеми вирішуються, не потрібно гарячкувати. І психологом потрібно бути, і вчителем. Дійсно, поєднання кадрової і профспілкової роботи логічне. Наприклад, атестація робочих місць і працівників потребує участі і як кадровика, і як представника профспілки. Я переконана, що у нас роль профспілки відчувають усі. Ми не обійдемося без неї, особливо, коли нам важко і йде війна. Профспілка згуртовує людей, додає відчуття родини, спорідненості. А ще це віддушина, адже відзначаємо ювілейні дати працівників, свята, що додає настрою і налаштовує на позитив. Це та організація, яка бере на себе багато повноважень, щоб утримати людей, не дати розпорошити колективи, як кажуть, піти їм по світу. Навіть заради перемоги треба вижити і вистояти. Хочу зазначити, що директор підприємства Світлана Кондратюк приймає активну участь в роботі профспілки, вона тільки «за» співпрацю з нею. Вирішуючи соціальні питання, завжди з розумінням ставиться до проблем працівників. Жодних розбіжностей з адміністрацією не було. Якщо залучаємо людину у святкові дні, оплата йде у подвійному розмірі. За працівниками, які проходять періодичні медичні огляди зберігається заробітна плата. А ще, як можемо, підтримуємо ЗСУ. Коли військовозобов'язані проходять ВЛК, ми також цей час оплачуємо. На сьогодні 8 наших чоловіків воюють. Проводжали їх, споряджали, виплачували матеріальну допомогу у розмірі посадового окладу. Допомагали також сім'ї загиблого працівника. Не забуваємо і ветеранів – вітаємо зі святами, готуємо продуктові набори, передплачуємо їм газети...
- Що може сьогодні профспілка? Чи відчувають працівники її вплив?
- Не скажу, що може багато, як раніше, але без профспілки життя колективу не уявляю. Апріорі її не може не бути. Якщо її немає, то колектив, як сирота. Адміністрація займається виробництвом, вона не може охопити все, дійти до кожної людини, знати її потреби, а дії профорганізації спрямовані на внутрішньому житті колективу. Профком усе бачить, цікавиться і тобі пропонує, як поліпшити умови чи безпеку праці. Багато робимо з питань охорони праці, розроблені комплексні заходи і ми стежимо, щоб вони виконувалися. Звісно, найголовнішим захисним документом для працівників є колективний договір, який не раз ставав переможцем обласних конкурсів. Він і зараз у нас вагомий, просто дещо звузилися фінансові можливості. Основні положення виконуємо, наприклад, доплати водіям, за розширений чи додатковий обсяг робіт, за сумісництво, за роботу у вечірній та нічний час, забезпечення працівників спецодягом, індивідуальними засобами захисту, є прання таремонт одягу,
облаштовані побутові приміщення для кожної категорії робітників. Зберегли додаткові відпустки – у зв'язку з одруженням, ювілейними датами, виходом на пенсію, сумними подіями, за стаж роботи у споживчій кооперації. Відповідно надаємо і грошову матеріальну допомогу. Дуже хочеться, щоб були і сьогодні доступні для людей санаторії, аби могли на пільгових умовах відправляти їх на лікування, реабілітацію, оздоровлювати дітей...
- У системі споживчої кооперації усі члени профспілки. Ось влаштовується до вас на роботу людина, як Ви її агітуєте вступити у профспілку?
- Дехто відразу каже: навіщо ця профспілка, а я аргументовано переконую, що вона кожному стає у пригоді. Без профспілки людина беззахисна, на неї не поширюються доплати, додаткові відпустки. Її ніхто не буде захищати, якщо її звільнятимуть з роботи за порушення дисципліни чи потрапить під скорочення, а ми завжди милуємо людину, як кажуть, беремо на поруки. Профком враховує пояснення порушника і стає на його бік. І, повірте, ніхто не хоче бути білою вороною в колективі. У споживчій кооперації це традиція: усі працівники – члени профспілки. І ми цим пишаємося. Мені так здається, що адміністрація і профспілка завжди повинні йти в ногу, це як дві руки – права і ліва. Директорка часто каже: це питання може вирішити профком, і ми його розв'язуємо, тобто вона знає, що є профспілка, якій можна довіряти.
- Яка Ви вдома? Чи є час на захоплення для душі?
- Коли приходжу додому, у мене ще продовжується робота. В голові крутиться багато думок: як це краще зробити, як розв'язати якесь питання. Або лягаю спати, а у мене не вирішена проблема – поки не розв'яжу «вузол», не засну. Продумую різні варіанти, щоб людину не образити, захистити, я за те, аби зберегти працівника, якщо, звичайно, він налаштований працювати. Для тих, хто поріднився зі споживчою кооперацією, у нас багато мотиваційних елементів. Зранку йду на роботу і вже бачу вихід, знаю, що робити, як буде краще для усіх. Для захоплень час знаходжу. Раніше ходила у спортзал – і форму підтримувала, і емоційний стан, знімала із себе негатив і набиралася позитивних емоцій. Зараз придбала велосипед і з насолодою катаюсь. Це була моя мрія з дитинства – навчитися їздити на велосипеді. Потім бажання розширилися – хотіла опанувати кермо авто, водійські права маю. А найбільше реалізую свої захоплення в саду-квітнику, на городі – мешкаю я у приватному секторі. Вирощую городину, фрукти, квіти – маю багато троянд, лілій, ромашок... Але найбільше люблю ще з дитинства перші весняні квіти – проліски, фіалки, коли бачу їх, отримую насолоду, подумки повертаюсь у дитячі роки. Озирнуся вдома навколо: до всього треба докласти рук, працюю, чергую розумову і фізичну роботу. Коли хочу відпочити, йду до дітей і з насолодою проводимо час разом. У мене троє онуків, найменшому 2 роки – дуже цікавий період, я розряджаюсь біля малечі. Слава Богу, діти у мене чудові, вони відчувають мій настрій, коли у мене якісь проблеми, запрошують на прогулянку, влаштовують мені міні-свято. І я знову набираюся натхнення працювати далі.
Розмову вела Марія Іванова.
Пресцентр ФПО

Аліса Вергуленко: «І адміністрація, і профком повинні йти в ногу»
Ринок – це особливий мікросвіт зі своїми правилами і статутом. Тут можна не тільки скупитися, а й порівняти ціни, поспілкуватися, почути новину чи свіжий анекдот. Одним словом - це живий організм, ринковий калейдоскоп: гамірливий, дотепний, веселий – без емоцій з нього ніхто не виходить. А щоб ринок дарував позитивні емоції, і працює колектив підприємства «Кооперативний ринок» облспоживспілки, який має у своєму складі не лише Центральний ринок, а й Колгоспний та Автомобільний. Зріз ринкового життя робить провідний інспектор з кадрів підприємства, заступник голови профкому первинної профорганізації Аліса Вергуленко.
- Тільки уявити, яка маса людей щодня проходить через ринок: працівників, підприємців, споживачів. Отже в центрі уваги тут – людина. Ви - мабуть, одна з головних дійових осіб, яка формує кадровий потенціал, забезпечує доброзичливу ауру між усіма учасниками ринкового процесу?
- Так, але доброзичливу ауру забезпечує в першу чергу директорка Світлана Кондратюк. Вона зі свого боку, а я – зі свого, у кожного своя професійна місія. Я намагаюся добросовісно виконувати свої обов'язки, і громадські у тому числі, щоб не підвести її та колектив. Багато хто вважає, що кадрова робота – рутинна, не цікава. Це не так. На перший погляд, вона непримітна (десь там сидить кадровик), а насправді – це щоденний плин справ, робота постійна, масштабна, потрібно знати багато законів, положень, стежити за змінами. Це робота з людьми, саме те, що мені імпонує, треба уміти знаходити контакт з ними, бачити їхні характери, адже ти займаєшся підбором кадрів. У цьому напрямку ми співпрацюємо з обласним центром зайнятості, беремо участь у ярмарках вакансій. Підготовка документів для нагородження працівників, довідок, характеристик – це теж шматок роботи, крім прийняття і звільнення, які треба оформити бездоганно і грамотно.Також відповідаю за ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників. Трапляються і порушники дисципліни – до них потрібен гнучкий підхід, виховний, щоб людина зрозуміла свої помилки. Намагаємося діяти і в інтересах підприємства, і працівника, спрямувати його на роботу, аби він проаналізував свою поведінку і зрозумів, що дисципліна і правила трудового розпорядку – одні для всіх.
- З Вашого кабінету починають люди роботу і закінчують. Як працюєте з тими, кого приймаєте на роботу – це ж не просто зробити запис у трудовій книжці?
- Все залежить від того, кого приймаємо. Якщо це професіонал чи фахівець – підхід один: складається особовий листок, пишеться характеристика, переглядаються документи про освіту, враховується досвід роботи. Коли приймаємо прибиральника чи охоронника – вимоги інші, головне, щоб людина бажала працювати. Пояснюємо умови праці – зарплати у нас невисокі, але є й свої переваги, наприклад, доплати до заробітної плати. Звісно, на перших порах придивляємося до новачків і бачимо, хто є хто. Бувало, навіть я, маючи досвід кадровика, помилялася в людях. Ніби і характеристику має чудову, і зарекомендував себе, а далі, як кажуть, пускається берега. Але це вже бачать безпосередні керівники – завідувачі підрозділів Центрального, Колгоспного та Автомобільного ринків. Та, здебільшого, вони все одно телефонують, радяться, як бути з тим чи іншим працівником. Бувало, і на засіданні профкому розглядали поведінку порушників трудової дисципліни. У нас такого немає, щоб відразу людину виганяли: не рубаємо з плеча, даємо шанс, і не один. Намагаємося направити її на правильний шлях. Якщо порушник не підлягає виправленню, не дорожить роботою, тоді уже прощаємося.
- Слухаю Васі думаю: Ви – природжений кадровик. Чи збулася Ваша професійна мрія? Як узагалі потрапили на цю роботу?
- У мене була цілеспрямована мрія – хотіла працювати з людьми, щоб робота була цікава, масштабна, але... З першого разу не вступила до інституту і треба було десь перебути. Знайома підказала, що в облспоживспілці є вакансія і мене взяли. Йшла і навіть нічого не знала про цю структуру, а потім побачила, яка це потужна, унікальна система (як говорили, держава в державі) і приросла до неї на всі трудові роки. Працювала з документами і з людьми, вникала в нюанси структури. По ходу вчилася: закінчила технікум, потім виш. Більше 20 років пропрацювала в облспоживспілці, потім запросили на роботу кадровиком у нанинішнє підприємство і тут уже понад 20 років. Хоч я за фахом економіст, але кадрову роботу вивчила, бо і тут при складанні різних звітів потрібно застосовувати економічні знання, наприклад, робити певний аналіз роботи з кадрами.
- Ринок – це особливе робоче місце: різнобарвне, багатолюдне. Відповідно треба і себе тримати у формі, і підтримувати зовнішній вигляд.
- Так, адже працюємо у громадському місці, постійно на виду. Ти йдеш на роботу і зустрічаєш підприємців, споживачів – усі тебе оцінюють. Раніше думала пройшла на своє робоче місце і тебе ніхто не помітив, а тепер зрозуміла – ти вся, як на рентгені. Вони все про усіх працівників знають: хто в чому приходить, з яким настроєм. Це і змушує тримати себе у формі.
- Як Ви працюєте з підприємцями, тобто, як виховуєте в них людські якості?
- Звісно, працюємо. Там контингент різний. Не всі з них працювали в торгівлі, але повинні знати Правила торгівлі на ринках, санітарні та інші норми, що стосуються торгівлі. При укладанні договорів оренди цей пункт включено до обов'язків орендаря. Тому, після підписання договорів адміністрація ринків та відповідальні працівники стежать за дотриманням ними цих Правил. Сьогодні на підприємців не скаржаться, адже ті зацікавлені у продажу товару, тож ввічливо обходяться з покупцями, йдуть їм назустріч, пропонують знижки. З часом мають постійних клієнтів, підтримують з ними дружні стосунки.
- Як змінився ринок останніми роками?
- Безперечно, змінився. Років 10 тому чисельність працюючих на підприємстві складала більше 150 чоловік, тільки на Центральному ринку працювало близько 60 чоловік, які забезпечують роботу ринків. Усі торговельні місця на ринках були зайняті. Ринки були дуже великими. Покупці йшли натовпами. Люди скуплялися і задоволені поверталися додому. І підприємці мали виторг, і підприємство отримувало прибутки. Тоді ринки розвивалися, розширювалися, ми могли вкладати кошти, наприклад, у розвиток матеріально-технічної бази, осучаснення торговельних місць, холодильні прилавки, облаштування територій, поліпшення умов торгуючим та інше. І сьогодні умови для роботи залишаються цілком нормальні – є вода, холодна і гаряча, аптечки, для них працює пункт прокату... Підприємців обслуговують електромонтери, рубачі м'яса, слюсарі, вантажники, ремонтно-будівельна бригада... Ми зацікавлені, щоб до нас підприємці йшли, тому прислухаємося до їхніх побажань і заявок та задовольняємо їх. Позитивів у нас багато. Продовжується розвиток та і удосконалення торгівлі, проводяться ремонтні роботи, зробили сучасне освітлення територій, поставили відеокамери. По радіомовленню передаємо різні оголошення. Агітуємо підприємців, також споживачів, особливо молодь, на навчання в кооперативний коледж та виші. Даємо направлення і тоді людина отримує здешевлення вартості навчання. Багато хто скористався нашими пропозиціями. Не залишаємося осторонь нинішніх подій - кожного ранку, о 9 годині, оголошуємо хвилину мовчання. Хочеться, щоб ринки такими ж і залишалися – у плані умов вони змінилися на краще, але людей стає менше, багато виїхало, знизилася купівельна спроможність, але ринкове життя не затухає, навпаки ми підтримуємо його вогник, як можемо, закликаємо підприємців до співпраці, забезпечуємо їм гарні умови праці. Віримо в перемогу, наближаємо її, кожен на своєму робочому місці і чекаємо, що українці, які виїхали, повернуться додому, і життя, у тому числі ринкове, повернеться у нормальні рейки.
- Життя у Вашій системі жваве і неймовірне. Можете пригадати цікавий випадок із професійного калейдоскопу.
- Я працювала ще в облспоживспілки, зокрема відповідала тоді за ведення журналу – відмічала, хто коли приходив на роботу. Була сувора дисципліна. Хоч покарання за запізнення були чисто символічні, але ніхто не ходів потрапляти у так званий чорний список. Ось до 8-ї години усі поспішаємо, і я в тому числі. Позаду біжить працівниця, яка хоче усіх обігнати. Їй говорять, щоб збавила темп і тоді зайдуть усі разом. Вона заперечує, мовляв, ви, як хочете, а я повинна завчасно потрапити у приміщення. Її спішка призвела до того, що упала на сходах і зламала ногу. Звісно, усі співчували колезі, але не забували і нагадати про мораль з цієї пригоди, яку ще довго обговорювали.
Марія Іванова
Пресцентр ФПО
(Далі буде)

Ювілей продовжують обговорювати
Не так давно АТ «Ельворті», провідне підприємство в галузі сільгоспмашинобудування, відзначало славний ювілей – 150-річчя з дня його утворення. Урочистості з цієї нагоди минули, але таку чудову подію продовжують обговорювати, адже товариство знане не тільки в кожній родині Кіровоградщини (майже в кожній сім'ї був свій заводчанин), а й далеко за межами України – свою продукцію експортує у різні країни. Тож не дивно, що до ювілею підприємства з такою вагомою біографією була прикута увага і керівництва області та обласного центру, і колег з промислових підприємств України.
Гостям запам'ятався виступ голови наглядової ради «Ельворті Груп» Павла Штутмана, який розповів історію становлення та розвитку підприємства, продемонстрував раритетні та сучасні зразки сільськогосподарської техніки. Була організована фотосесія – більшість присутніх фотографувалися біля пам'ятника засновникам підприємства братам Ельворті. Не забули і про ветеранів зрілого і осучасненого заводу – їх теж запросили на урочистості. Та, мабуть, найбільшою родзинкою була екскурсія виробничими цехами, а тут було чому дивуватися – сучасне обладнання, чудові умови праці та побуту... Дійсно, не той тепер завод, який багато хто пам'ятає під назвою «Червона зірка», а елітно-сучасне підприємство, що працює з випередженням часу і крокує у майбутнє.
Леонід Козинець,
голова обласної організації профспілки працівників
автомобільного та сільгоспмашинобудування,
Володимир Моторний,
голова профкому АТ «Ельворті»

ФПО – Голубковій
Шановна Тетяно Вікторівно!
По-профспілковому щиро вітаємо Вас з днем народження!
Вас недаремно доля привела у Федерацію профспілок області. Ви добре «вписалися» у чудовий профспілковий колектив і на відмінно виконуєте свої професійні обов'язки. Ви умієте ладити з людьми, завжди даруєте їм свою посмішку, відповідально ставитеся до своєї справи, з Вами приємно спілкуватися і отримувати порцію позитиву.
У цей непростий для України і українців час бажаємо Вам віри у краще майбутнє, безмежної радості, стабільного достатку, успіхів у роботі та родинного добробуту!
Витримки Вам, терпіння, оптимізму, радості, щастя і весни в душі! Хай Вам таланить у всіх починаннях і справах, рідні та близькі дарують турботу й увагу, а кожен новий день приносить натхнення та упевненість у собі! Добра, злагоди та миру Вам особисто і Вашому дому, а нашій Україні перемоги!
З повагою
Т. в. о. Голови ФПО       Оксана Терлецька

Щиро вітаємо вас із Днем Українського прапора та Днем Незалежності України!
На світі є лиш одна країна, де найяскравіше світить сонечко і найрясніше цвіте бузок. Це земля Твоїх батьків, край Твого дитинства, де завжди почуваєшся вдома, — Твоя Україна.
День Незалежності — це свято, яке об'єднує нас усіх навколо спільної мрії про вільну, сильну та щасливу Україну. Це той день, коли ми з гордістю згадуємо нашу історію, вшановуємо тих, хто боровся і сьогодні бореться за нашу свободу, будуємо мости в майбутнє, сповнені надії та світла. День Незалежності – це вияв патріотизму та відданості рідній, найкращій у світі країні.
Україна — це неозорі степи і мальовничі гори, калина в саду і мамині чорнобривці, жовтогарячі соняшники і родючі чорноземи. А ще Україна — це древній Київ, мудрі літописці, дзвін козацьких шабель, нескінченні чумацькі шляхи, зойк кріпака на панському дворі, революційні заграви, довгоочікувана незалежність...
Усі великі успіхи нашої держави складаються з досягнень кожного небайдужого українця, як безліч річок і потічків зливаються в один могутній Дніпро. Тож давайте з нагоди найважливішого свята України щиро покладатися на успіх наших спільних дій, які єднають нас, зміцнюють нашу державу.
Нехай це свято додасть Вам наснаги і творчих здобутків в ім'я процвітання нашої вільної, свободолюбної Батьківщини! Хай любов до рідної землі ніколи не згасає в наших серцях.
Бажаємо вам міцного здоров'я, невичерпної енергії та успіхів у всіх справах. Нехай кожен день приносить радість і впевненість у завтрашньому дні. Слава Україні!
З повагою
Т.в.о. Голови ФПО    Оксана Терлецька

ФПО – Михайловській
Шановна Алло Іванівно!
Прийміть найкращі вітання-побажання з нагоди Дня народження!
Багато років Ви упевнено і залюбки торуєте стежку до Будинку профспілок, до обраного робочого місця і відповідально виконуєте таку необхідну місію: створюєте затишок у приміщенні, забезпечуєте порядок. За багато років Ви стали візитівкою профспілкового дому, лагідним словом і посмішкою зустрічаєте усіх, хто заходить до Будинку спілок, за що велика Вам вдячність.
Бажаємо і далі забезпечувати настрій профспілковцям і відвідувачам, бути берегинею Федерації профспілок області. А для цього потрібне здоров'я, чого Вам і бажаємо. Щастя Вам – професійного і особистого, сили – моральної і фізичної, удачі – у великих і малих справах! Хай мир і злагода супроводжують Вас завжди і у всьому!
З повагою
Т.в.о. Голови ФПО        Оксана Терлецька